Батьківщина жаботикаби: Португалія.
Освітлення: світлолюбива.
Ґрунт: легкі ґрунтові суміші.
Полив: рясний.
Максимальна висота дерева: 12 м.
Середня тривалість життя: понад 100 років.
Посадка: насінням, щепленням.
Опис рослини
Жаботикаба - плодова культура, вічнозелене дерево, що досягає до 12 м у висоту. Відрізняється уповільненим зростанням. Листя ланцетоподібні, овальні, глянцеві, шкірясті, довгий до 10 см, шириною до 2 см. Квітки білі, складаються з 4 пелюсток і 60 тичинок. Плід - округла або овальна констанка діаметром до 4 см, з темною бордовою або фіолетовою шкіркою і залишками чашелістиків на макушці. М'якоть біла, прозора, соковита. Плоди розташовані на стовбурі і головних гілках. Зібрані в грозді. Двічі на рік на стовбурі та гілках розпускаються квіти.
Дана особина добре пристосовується до умов виростання, однак щоб її виростити потрібно близько 100 років. При достатній кількості вологи рослина щорічно плодоносить і дає багаті врожаї. Щеплені дерева починають плодоносити на 3-4 рік після посадки. Плодоношення сіянців настає через 10-12 років.
У Бразилії джаботикаба отримала назву «виноградне дерево» за схожість плодів з виноградом.
Поширення
Жаботикаба культивується в тропічних широтах. Вирощується в Португалії, Бразилії, Парагваї, Колумбії, Панамі, на Кубі та Філіппінах. У дикому вигляді зустрічається в Північній Аргентині, Уругваї, Південній Бразилії.
Застосування
Плоди цієї рослини вживаються в їжу. Використовуються для приготування десертів, варення, джемів, соків, вин, лікерів. М'якоть можна вживати і в свіжому вигляді. Перед вживанням м'якоть видавлюють пальцями, гірку шкірку видаляють. Перед переробкою фрукт очищають від неїстівної шкірки.
З висушеної шкірки жаботикаби виготовляють лікувальні засоби проти астми, простудних захворювань, діареї та кишкових розладів. У плодах цього фрукту виявлені речовини, що перешкоджають розвитку ракових пухлин.
Недоліком рослини є повільне зростання, низька морозостійкість і короткий термін зберігання плодів. Вже через 3-4 дні після зняття з дерева фрукт починає псуватися. Іноді вражається тлей і павутинним кліщем.
У декоративних цілях культуру вирощують у кімнатних умовах.