"Олександр Макквін завжди тяжів до епатажу. Ще в той час, коли він працював в ательє Anderson & Sheppard, дизайнер якось раз намалював на підкладці піджака принца Чарльза чоловічі геніталії, а на його випускному шоу Jack the Ripper Stalks His Victims («Джек Потрошитель переслідує своїх жертв») в Central Saint Martins моделі виходили на подіум в вбраннях з візерунками у вигляді колючого дроту і з кишеньками, в яких було заховане людське волосся. До слова, у це шоу моментально закохалася вірна подруга і муза Александра Макквіна - Ізабелла Блоу. Сьогодні, в день народження одного з найбільших дизайнерів свого часу, ми хочемо згадати покази Alexander McQueen, які назавжди змінили світ моди і досі змушують глядачів відкривати роти від подиву і захоплення.
Highland Rape
У березні 1995-го року в шатрі Британської ради моди при Музеї природної історії пройшов скандальний показ Лі Макквіна Highland Rape («Зґвалтована Шотландія»). На шоу моделі дефілювали в прозорих мереживних брюках і жорстоко роздертих вечірніх сукнях, що відкривають груди топах і піджаках, а лейтмотивом колекції став яскраво-червоний тартан. Після Highland Rape в газетах ніби вибухнула бомба. Критики звинувачували Макквіна в кричущій мізогінії, спекуляціях на темі зґвалтування і використанні огидних образів. Навіть Анна Гарві з Vogue тоді поділилася, що Александр Макквін «зайшов занадто далеко». Не дивно, що самого дизайнера подібні відгуки страшно розлютили: його метою було показати жорстокість Англії по відношенню до Шотландії. Через багато років ми можемо сказати, що цей показ став одним з поворотних моментів в кар'єрі Лі - як мінімум, після нього на модельєра звернули увагу LVMH.
La Poupée
При роботі над колекцією сезону весна-літо 1997-го Маккуїн повністю занурився у вивчення творчості скульптора і фотографа Ханса Беллмера, зокрема Лі залучив цикл фоторобіт «Лялька». Похмура таємнича естетика Беллмера з препарованими манекенами, які наче вийшли з-під ножа Віктора Франкенштейна, незмінно приваблювала Макквіна. Дизайнер говорив: «Красу можна виявити в найдивніших речах, часом у найбільш відштовхуючих». Метою британського генія моди було показати механічну природу людського тіла, спотворити звичні пропорції. Ключовим елементом всієї колекції стали прикраси Шона Ліна - важко уявити La Poupée без нагадують химерні кайдани металевих браслетів і каркасів, що спотворюють походку моделей.
Untitled
Епатаж Макквіна не завжди рафінований і тонкий. 28-го вересня 1998-го року на Гатліфф-Роуд, в приміщенні колишнього автобусного парку в районі Вікторія, пройшов показ Alexander McQueen сезону весна-літо 1998, що спочатку носив назву The Golden Shower («Золотий дощ»). Заповнений водою подіум спочатку був підсвічений ультрафіолетом, пізніше прозора вода пофарбувалася в чорний, а зі стелі пішов жовтий мокрий сніг. Оскільки в цій колекції Макквін вирішив зробити ставку на білосніжний муслін, молочні пальто, костюми і прозорі футболки - всі вони моментально пішли плямами, а макіяж моделей потік. Незважаючи на це, критики залишилися в повному захваті і назвали всі образи дуже витонченими і носибельними.
Joan
25-го лютого 1998-го року мастодонти модної індустрії зібралися в приміщенні колишнього автобусного депо на Гатліфф-Роуд, щоб подивитися новий показ Олександра Макквіна сезону осінь-зима 1998/99 під назвою Joan. Глядачі побачили відразу дві масштабні відсилання: до Жанні д'Арк, яку спалили на багатті в 1431-му році, а також до коханки Карла VII Агнессе Сорель, її портрет авторства Жана Фуке навіть прикрашав запрошення на шоу. Враження від шоу складалося по-справжньому демонічне: в очі моделей були вставлені червоні лінзи, превалюючими кольорами одягу стали винний і алий, а фінальний вихід всіх просто приголомшив. Дівчина в складній сукні з високим горлом і прозорою спідницею з червоного склярусу стояла в кільці вогню, а її обличчя прикрашала червона маска.
№ 13
Якщо ви коли-небудь цікавилися Будинком Alexander McQueen, напевно вам попадалося відео з Шалом Харлоу, яка крутиться на платформі в білосніжній пишній сукні з ременями на спині і грудях, поки роботи обризкують її чорною і жовтою фарбами. Це шоу стало абсолютним фурором - тоді театральність Макквіна вийшла на новий рівень. Модні критики захоплювалися бездоганним кроєм суконь з довгими шлейфами і драпіровками, топами з величезними плечима, що нагадують крила. Не упустили вони також вставки на одязі, що відсилають до баттенберзького мережива, і бездоганний трикотаж. Ще однією зіркою No.13 стала Еймі Маллінз, якій за станом здоров'я в дитинстві довелося ампутувати ноги нижче колін. Для неї Лі створив спеціальні протези, які були схожі на сексуальні чоботи на високому підборі.
Voss
При роботі над колекцією Voss - однією з найбільш видовищних і розбурхуючих в історії моди - Олександр Макквін надихався психіатричними лікарнями. Його завжди приваблювала естетика таких лікарень і душевних хвороб. Саме тому на шоу, яке пройшло у вересні 2000-го року, центральним елементом сет-дизайну став величезний скляний куб, який мав нагадувати так звану м'яку кімнату. Всередині нього моделі, чиї голови були замотані бинтами - це наводило на думки про лоботомію і трепанацію черепа, - ходили по периметру без можливості побачити глядачів: скло було затемнено з внутрішнього боку. Незважаючи на це, сама колекція була присвячена красі природи - ми досі в захваті від головних уборів з опудалами яструбів, квіткових пальто, спідниць з устричних раковин, а також сукні з ліфом, складеним з пофарбованих у червоний колір скла. Але кульмінацією дійства стали останні хвилини. Коли моделі закінчили дефілювати, стіни скляної коробки в центрі куба розкрилися - і глядачі побачили оголену Мішель Оллі, тіло якої покривали живі метелики. На її голові була маска, а дихала письменниця через спеціальну трубку. Мішель нагадувала футуристичну антиутопічну музу Сандро Боттічеллі.