"Британський бренд Clarks, який є таким же символом країни, як скоуни з джемом і гуртки з портретами принцеси Діани, випустив перші валлабі, натхненні дизайном німецьких мокасин Grasshopper 1967-го року.
Вже в 1970-х валлабі стали невід'ємною частиною гардеробу ямайських руд-боїв - прихильників агресивної субкультури, які слухали ска, рокстеді і реггі і дивилися фільми про американських ковбоях і гангстерів. Ближче до 1980-х завдяки розвитку електронної музики звичні звуки реггі перетворилися на денсхолл - ідеальну музику, під яку можна було ночі напролет танцювати в клубах. І тут теж як не можна до речі припали валлабі: вони не тільки залишилися символом реггі, а й отримали репутацію найзручнішого танцювального взуття.
У ту ж декаду завдяки хвилі імміграції з Ямайки в Нью-Йорк валлабі зачепили жителів Південного Бронкса і почали впливати на тільки зароджувану тоді хіп-хоп культуру. Варто переміститися на десять років вперед, і ми побачимо, що група Wu-Tang Clan, а зокрема Держтфейс Кілла, популяризувала валлабі в середовищі реперів. Тренд настільки поширився, що Clarks практично були врятовані від банкрутства, а зручне і класне взуття міцно закріпилося в музичному середовищі. Причому їй віддавали перевагу не тільки учасники реп-тусовки - погляньте на обкладинку альбому Urban Hymns The Verve або знімки папараці учасників Oasis.
Незважаючи на снікер-істерію нульових, в останні роки валлабі почали повертатися в гардероби модних чоловіків, таких, як Девід Бекхем, Каньє Вест, Дрейк, а також жителів модних районів Токіо - Харадзюку і Сібуя. Сьогодні від валлабі без розуму Сандра Сауседа і Емілі Оберг, а самі Clarks розробляють колаборації зі стрітвір-брендами, повертаючи моделі колишню велич. Нехай валлабі вже важко пов'язувати з новими віяннями в музиці, вони були і залишаються максимально зручними, цікавими і бажаними. Особливо в сучасному світі, де понад усе цінується комфорт, а вінтажний фініш приваблює молодих клієнтів.