Астрономи за допомогою наземного радіоінтерферометра VLBA уточнили відстань до чорної діри в системі Лебедя Х-1 і її масу. Виявилося, що чорна діра набагато важча, ніж вважалося раніше, що дозволило накласти обмеження на темп втрати маси зіркою-компаньйоном. Стаття опублікована в журналі
Ця система примітна для астрономів з двох причин. Перша полягає в тому, що Лебідь X-1 був першим в історії кандидатом у чорні діри, виявленим 1964 року. Друга - що джерело стало причиною жартівливого парі між фізиками Стівеном Гокінгом і Кіпом Торном в 1974 році. Торн ставив на те, що Лебідь Х-1 все ж містить чорну діру і виграв у Гокінга річну підписку на «Пентхаус» в 1990 році.
Група астрономів на чолі з Джеймсом Міллер-Джонсом (James Miller-Jones) з Університету Кертіна опублікувала результати аналізу даних спостережень за Лебедем Х-1 за допомогою наземного радіоінтерферометра VLBA (Very Long Baseline Array) в період з 29 травня по 3 червня 2016 року на частоті 8,4 гігагерц. Вчені хотіли уточнити відстань до системи за допомогою методу радіоастрометрії.
Нове значення відстані до системи склало 7240 світлових років. Це, в поєднанні з архівними даними оптичних спостережень, призвело до перевизначення маси чорної діри в системі, яка тепер становить 21,2 2,2 маси Сонця, що значно більше, ніж вважалося раніше. Таким чином, Лебідь Х-1 містить наймасивнішу чорну діру зоряної маси, коли-небудь виявлену без використання методу реєстрації гравітаційних хвиль. Маса надгіганта в системі була оцінена в 40,6 мас Сонця, а довжина великої напівосі орбіти чорної діри склала 0,16 астрономічної одиниці. Утворення такої масивної чорної діри в системі з високим рівнем металічності (в межах Чумацького Шляху) накладає обмеження на моделі втрати маси масивними зірками за рахунок зоряних вітрів, зокрема у випадку Лебедя Х-1 вони повинні бути в кілька разів менш інтенсивними, ніж вважалося раніше.
Раніше ми розповідали про те, як Телескоп горизонту подій побачив коливання яскравості тіні чорної діри, як «Спектр-РГ» зв'язав бульбашки Фермі з надмасивною чорною дірою Чумацького Шляху і як пилове кільце дозволило уточнити відстань до чорної діри зоряних мас.