Астрономи виявили перший ультрагорячий нептун, він знаходиться дуже близько до своєї сонцеподібної зірки. Незвичайність відкриття в тому, що ця екзопланета потрапляє в «пустелю гарячих нептунів», що не узгоджується з моделями, які пророкують активну втрату атмосфери планети за короткий час. Стаття опублікована в журналі.
Приблизно одна з двохсот сонцеподібних зірок має екзопланету з ультракоротким орбітальним періодом, значення якого не перевищує земну добу. Всі відомі на сьогоднішній день подібні екзопланети являють собою або гарячі юпітери, або скелясті об'єкти з масою менше двох мас Землі. Таким чином виникає «пустеля гарячих нептунів» - спостережувана відсутність нептуноподібних екзопланет з ультракороткими орбітальними періодами. Передбачається, що це може бути пов'язано з нездатністю таких об'єктів ефективно утримувати воднево-гелієву газову оболонку в умовах потужних потоків випромінювання від батьківської зірки.
Група астрономів на чолі з Джеймсом Дженкінсом (James S. Jenkins) з Чилійського університету повідомила про відкриття першої екзопланети типу «ультрагорячий нептун» в системі зірки LTT 9779, яка знаходиться на відстані 260 світлових років від Сонця, має масу 1,02 маси Сонця і радіус 0,94 радіуса Сонця, а її вік оцінюється в два мільярди. Спочатку LTT 9779b була виявлена космічним телескопом TESS, який зареєстрував події транзиту екзопланети по диску своєї зірки, в подальшому відкриття було підтверджено даними спостережень телескопів обсерваторії Кека, Міжамериканської обсерваторії Серро-Тололо, обсерваторії Лас Кумбрес і системи NGTS (Next Generation Transit).
Радіус нововідкритої екзопланети становить 4,6 радіуса Землі, а маса оцінюється в 29 мас Землі, таким чином, середня щільність планети близька до щільності Нептуна. Передбачається, що вона володіє газовою оболонкою, багатою гелієм і воднем, маса якої становить близько дев'яти відсотків маси планети. LTT 9779b здійснює один оборот навколо своєї зірки, рухаючись по круговій орбіті, за 19 годин, а її рівноважна температура становить близько двох тисяч кельвінів. Всі ці властивості поміщають екзопланету в «пустелю гарячих нептунів», що не узгоджується з моделями, які пророкують фотоіспаріння атмосфер подібних об'єктів за короткий термін. Можливо LTT 9779b зародилася як набагато більш велика і менш щільна планета або мігрувала до зірки досить довго, підтримуючи темпи втрати атмосфери низькими, причому якщо початкова маса планети була порівнянною з масою Юпітера, то фотоіспаріння не може бути єдиним механізмом, який відповідальний за втрату більшої частини її атмосфери. Подальші спостереження за системою повинні допомогти розібратися в її походженні.
Раніше ми розповідали про те, як в «пустелі нептунів» були знайдені субнептун і голе ядро екзопланети.