Американські археологи вперше діагностували рак за викопними останками людини, знайденими в Латинській Америці. Біоархеологи зробили висновок, що підліток, похований на початку XIV століття на території сучасної Панами, помер від саркоми кісток. Статтю про знахідку опубліковано в.
Порівняно з іншими захворюваннями рак рідко вдається з упевненістю діагностувати за викопними останками. Багато в чому досі популярна думка, що рак - це сучасна хвороба, викликана антропогенним забрудненням навколишнього середовища. Цілком можливо, що в минулому онкологічні захворювання були менш поширені через більш коротку тривалість життя - люди просто не доживали до того віку, в якому найчастіше утворюються злоякісні пухлини.
Однак з розвитком методів біоархеологічної діагностики вчені все частіше знаходять людські останки зі слідами пухлин. Більш того, нещодавно вдалося діагностувати рак у гомініда віком понад півтора мільйона років.
Вперше поховання панамського підлітка, який помер у віці 14-16 років, було виявлено археологами в 1970 році. Він був похований приблизно в 1300 році на місці сміттєвої купи невеликого землеробського поселення Серро Брухо, покинутого за 150 років до цього. Археологи не змогли пояснити такий незвичайний вибір місця для поховання, однак вирішили, що він був не випадковим, оскільки тіло покійного було міцно спеленуто тканиною в позі ембріона, а поруч з ним лежали два глиняних горщики і трубка з раковини атлантичного тритону.
Тоді археологи не помітили характерних пошкоджень на правій плечовій кістці підлітка. Через 46 років його останки знову досліджувала біоархспондент Ніколь Сміт-Гузман. Після проведення комп'ютерної томографії кісток вона зробила висновок, що підліток хворів або остеосаркомою, або саркомою Юїнга.
Сміт-Гузман припускає, що саме слідами саркоми пояснюється наявність у могилі трубки з мушлі. На думку вченого, підліток помер в результаті хвороби - Сміт-Гузман припускає, що трубка використовувалася в медичному обряді, аналогічному тому, який практикують сучасні індіанці Панами.
Хоча американці XIV століття ще не вміли лікувати рак, хірургічні операції, що включають трепанацію черепа, вони виконували на найвищому рівні.