Археологи знайшли найвищу палеолітичну стоянку, йдеться в статті, опублікованій в журналі. Вона перебувала на Тибетському нагір'ї, на висоті 4,6 кілометрів над рівнем моря. Люди оселилися там 30-40 тисяч років тому.
Тибетське нагір'я - найвище місце на планеті, де мешкають люди і одне з найсуворіших: місцевим жителям довелося пристосовуватися до холодного клімату, гіпоксії та нестачі рослинної їжі. Тибет був одним з останніх місць, де з'явилася людина, тому дослідників цікавить, коли і як відбулася колонізація цих місць. На сьогоднішній день відомо, що люди заселили Тибетське нагір'я 15-11 тисяч років тому. Достовірно датованих палеолітичних стоянок тут поки не знаходили.
Китайські та американські антропологи та археологи під керівництвом Сіна Гао з Інституту палеонтології та палеоантропології хребетних Китайської академії наук описали найдавнішу палеолітичну стоянку, на якій люди жили щонайменше 30 тисяч років тому. Місце Нвія Деву (Nwya Devu) знаходиться в центральній частині нагір'я на висоті 4,6 тисячі метрів. Автори виявили його в 2013 році і донедавна проводили тут археологічні та геологічні дослідження.
У Нвія Деву дослідники виявили понад три тисячі кам'яних артефактів - скребки, шила, кам'яні ножі і заготовки для них, відщепи. Оскільки на стоянці знайшли дуже мало органічних залишків, автори статті проводили датування зразків породи за допомогою оптичної люмінесценції. Цей метод дозволяє дізнатися, коли мінерал востаннє перебував на світлі.
Вік найдавніших шарів, де були знайдені кам'яні знаряддя, виявився 30-40 тисяч років. Також дослідники зазначили, що за видом артефакти з Тибетського нагір'я нагадували знаряддя приблизно того ж часу, знайдені в Монголії та Сибіру. Можливо, підсумовують дослідники, що стародавні тибетці і жителі Сибіру контактували один з одним вже 30-40 тисяч років тому.
Раніше генетики з'ясували, як тибетці змогли адаптуватися до життя на високогір'ї. У них з'явилися мутації, які забезпечили захист від ультрафіолетових променів. Також дослідники підтвердили наявність у тибетців варіанту гена, який кодує фермент, що допомагає адаптуватися до гіпоксії, і який, очевидно, вони успадкували від денисівських людей.