Дослідники з Корнельського університету створили комп'ютерну модель, яка показує, що передбіологічні реакції можуть протікати на поверхні Титана, найбільшого супутника Сатурна, в умовах відсутності рідкої води. Стаття вчених опублікована в журналі.
Титан - другий за величиною супутник у Сонячній системі (після Ганімеда). Його поверхня в основному складається з водяного льоду, крім того, на ньому є метан-етанові озьори і річки. Незважаючи на низьку температуру біля поверхні (мінус 170-180 градусів Цельсія), вчені допускають існування на супутнику передбіологічних реакцій і порівнюють його із Землею на ранніх етапах розвитку.
У своїй роботі автори використовували дані, отримані за допомогою зонда Європейського космічного агентства «Кассіні-Гюйгенс». Апарат виявив на поверхні Титана сліди молекул ціановодню (HCN), який випав в осад з атмосфери з метановим або етановим дощем. Дослідники побудували комп'ютерну модель, за допомогою якої проаналізували можливість формування з молекул HCN полімерів в умовах, які спостерігаються на Титані.
Ця модель показала, що на супутнику Сатурна з молекул ціановодню можливий розвиток таких полімерів, як полііміни. Розрахунки дослідників також свідчать про те, що полііміни здатні поглинати сонячне світло на тих довжинах хвиль, які проникають в атмосферу Титана, а це означає, що вони можуть бути фотохімічно активні і «запускати» хімічні реакції на поверхні.
Крім того, вчені говорять про те, що ці полімери можуть відігравати важливу роль на ранніх етапах молекулярної еволюції і, за їх припущенням, для цього не обов'язково необхідна наявність рідкої води. Так, у своїй роботі автори зазначають, що свого роду компартменталізація може існувати не як на Землі завдяки капсидам (зовнішнім оболонкам вірусів) або клітинним мембранам, що оточують тривимірні обсяги речовини, а завдяки локалізації взаємодіючих молекул у двомірних компартментах (умовних відсіках) полімерних моношарів. Нова робота говорить про те, що ці полімерні плівки цілком можуть формуватися в багатому алканами середовищі Титана.