Новогвинійські співаючі собаки вважалися вимерлими в дикій природі, проте команда дослідників виявила, що предкова популяція цих хижаків все ще живе в горах на заході Нової Гвінеї. Відкриття допоможе збільшити генетичну різноманітність співаючих собак із зоопарків, які страждають від наслідків близькоспорідненого схрещування. Результати дослідження опубліковані в статті для журналу.
Новогвинійські співаючі собаки - найбільші хижаки сучасної Нової Гвінеї. Зовні вони нагадують зменшену версію австралійських дінго, проте відрізняються від них морфологією і поведінкою, в першу чергу - незвичайним голосом. Звуки, які видають співаючі собаки, описують як суміш вовчого воя зі співом китів.
Предки співаючих собак прибули на Нову Гвінею разом з людьми кілька тисяч років тому. Тут вони здичавіли і перетворилися на найбільших хижаків високогірних районів острова. На жаль, у наші дні співаючі собаки стали дуже рідкісними через руйнування середовища проживання, а також конкуренцію та гібридизацію з домашніми собаками. У неволі міститься 200-300 особин, а про долю дикої популяції майже нічого невідомо. Деякі фахівці навіть вважають, що співаючі собаки повністю вимерли в природі.
Між тим, на Новій Гвінеї існує ще одна популяція диких собак, так звані гірські собаки. Вони практично не вивчені - зокрема, невідомі їхні родинні зв'язки зі співаючим собаками. Лише в 2016 році вченим вдалося виявити зграю з п'ятнадцяти гірських собак на заході Нової Гвінеї, а в 2018 році зібрати зразки крові трьох особин.
Команда фахівців на чолі з Елейн Острандер (Elaine A. Ostrander) з Національного центру досліджень людського геному виділила з цих зразків ядерну ДНК. Її порівняли з геномами 16 співаючих собак із зоопарків, 25 диких динго, 1346 собак, що належать до 161 породи, а також дев'яти представників інших видів із сімейства псових.
Виявилося, що гірські собаки належать до тієї ж еволюційної гілки, що і дінго з новогвинейськими співаючими собаками. Загальними у них виявилося близько 72 відсотків геному. Для порівняння, собаки з новогвинейських сіл поділяють 87 відсотків геному з сучасними породами. Іншими словами, гірські собаки - нащадки перших собак, які прибули на Нову Гвінею. Фахівці сподіваються, що майбутні експедиції допоможуть встановити розмір і ареал їх популяції.
Дослідження також дозволило встановити походження співаючих собак, що мешкають у неволі. Судячи з усього, ці тварини є нащадками невеликого числа особин гірських собак, які через близькоспоріднене схрещування втратили значну частину генетичного розмаїття. Домішок дінго або сучасних порід у їхньому геномі виявлено не було.
На думку авторів, гірських собак можна використовувати, щоб генетично збагатити популяцію співаючих собак у неволі. Вкладу всього декількох особин буде достатньо, щоб надати на неї благотворний ефект і знизити ефект інбридингу.
Австралійські динго набагато більш численні, ніж їхні родичі з Нової Гвінеї. Навіть спроби труїти їх за допомогою отрути призвели лише до того, що ці звірі збільшилися в розмірах.