Вчені з Медичної школи Гарварду (США) та Університету Магдебурга (Німеччина) виявили, що запалення, яке виникає при аутоімунних захворюваннях, зокрема при вовчанці, призводить до знищення контактів між нейронами в головному мозку. У результаті у хворих з'являються психоневрологічні симптоми, такі як тривожність, депресія, судоми і порушення когнітивних функцій. Сигналом до знищення нервової тканини виявився інтерферон першого типу, і блокування його рецепторів у мозку успішно зняло неврологічні симптоми у мишей. Дослідження опубліковано в журналі.
Оновлено: у лютому 2020 року публікація відкликана з журналу.
Системна червона вовчанка - захворювання, при якому організм починає виробляти антитіла проти власних клітин. Ці антитіла зазвичай накопичуються в шкірі, суглобах, нирках і легенях, що призводить до системного запалення і ураження відповідних органів. Три чверті хворих на вовчанку скаржаться на супутні неврологічні симптоми, які можуть включати в себе депресію, зниження когнітивних функцій і навіть, в рідкісних випадках, судоми і психози. Комплекс цих симптомів називають вовчанкою центральної нервової системи (ЦНС).
Одним з біологічних маркерів вовчанки є підвищений виробіток інтерферонів I типу, який спостерігається у 50-80 відсотків хворих. Інтерферони I типу - це спеціальні сигнальні молекули, що стимулюють клітини імунітету і підсилюють запалення. Вони пов'язуються зі своїми рецепторами, які позначаються як INFAR. Такі рецептори мають імунні клітини головного мозку, які називаються мікроглією. У відповідь на стимуляцію інтерфероном, мікроглія починає поглинати навколишні компоненти нервової тканини.
Експерти запідозрили, що при вовчанці периферичний інтерферон I проникає через гемато-енцефалічний бар'єр в головний мозок, де активує мікроглію, викликаючи її надлишкову активність. Для перевірки цієї гіпотези було взято кілька ліній модельних мишей з вовчанкою, викликаною різними мутаціями. Об'єднував цих мишей тільки підвищений рівень інтерферону I і виражені неврологічні симптоми, а саме погіршення здатності проходити лабіринти і соціальна агресія.
У мишей з вовчанкою і підвищеним рівнем інтерферону в мозку дійсно спостерігалася індукція мішеней інтерферону і підвищена активність мікроглії. У здорових мишей введення інтерферону викликало схожий ефект. Більш того, дослідження посмертних препаратів мозку хворих вовчанкою ЦНС людей показало, що хвороба розвивалася за схожим сценарієм з поглинанням мікроглією нервової тканини.
Для того щоб з'ясувати, що саме «поїдає» мікроглія, вчені виділили ці клітини з мозку і пофарбували специфічними барвниками до різних компонентів нервових клітин. Виявилося, що інтерферон-активовані клітини мікроглії воліють «поїдати» синапси, тобто контакти між нейронами. Поглинені синаптичні бульбашки всередині клітин мікроглії були навіть різними під мікроскопом. Таким чином, у мозку хворих вовчанкою порушується взаємодія між нейронами, зовнішнім проявом чого стають різноманітні неврологічні порушення.
Після того, як мишам ввели препарат, що являє собою антитіло проти INFAR, тобто рецептора інтерферону I, блокує цей рецептор, у тварин знизився рівень молекулярних маркерів відповіді на інтерферон і нормалізувалася активність мікроглії. Після лікування миші стали поводитися так само, як здорові. Таким чином, вовчанка центральної нервової системи добре піддається лікуванню, принаймні, на мишачій моделі.
Використаний у дослідженні препарат (аніфролумаб) в даний час закінчує другу фазу клінічних випробувань як препарат проти вовчанки, однак, за іронією долі, всі пацієнти з неврологічними симптомами були з них виключені. Нове дослідження напевно змусить переглянути очікуваний терапевтичний ефект від препарату. Автори роботи сподіваються, що їх дослідження змусить звернути увагу і на пацієнтів з іншими неврологічними захворюваннями. Було показано, що інтерферон I залучений до розвитку хвороби Альцгеймера і старечого недоумства.
У стандартному випадку при лікуванні вовчанки пацієнтам призначають кортикостероїди. Також ми писали про дослідження, в якому проти аутоімунних захворювань допомогли наночастинки вуглецю.