Тайванські вчені показали, що деревина, з якої зроблені скрипки Антоніо Страдіварі, дуже сильно відрізняється за хімічним складом від складу деревини сучасних скрипок. Судячи з усього, вона була оброблена мінеральним розчином, склад якого був згодом втрачений.
Скрипки, створені Антоніо Страдіварі - майстром, що жив у Кремоні в другій половині XVII - першій половині XVII століть, - вважаються кращими інструментами у своєму роді. Єдиним скрипковим майстром, успіх якого порівняємо з успіхом Страдіварі, був його сучасник і сусід Джузеппе Гварнері («дель Джезу»). На думку багатьох музикантів, звучання скрипок Страдіварі і Гванері досі залишається неперевершеним, тому кращі скрипалі зазвичай віддають перевагу їхнім сучасним інструментам.
Автори нової статті вирішили зрозуміти, які властивості інструментів Страдіварі і Гванері роблять їх такими унікальними. Для цього вони провели хімічний аналіз зразків деревини клена (з цього дерева роблять задні панелі скрипок) двох скрипок і двох віолончелей Страдіварі і однієї скрипки Гварнері. Для порівняння вчені проаналізували також зразки деревини клена п'яти сучасних скрипок, зроблених в Італії. Аналіз проводили за допомогою методів ЯМР-спектроскопії (спектроскопія ядерного магнітного резонансу), мас-спектрометрії та дифракції синхротронного рентгенівського випромінювання.
Виявилося, що інструменти Страдіварі і Гварнері помітно відрізняються від сучасних скрипок за складом як органічних, так і неорганічних речовин. Близько третини геміцелюлози в старих скрипках встигло розкластися (але целюлоза залишилася недоторканою), а лігнін виявився частково окисленим. Але найпомітнішими були відмінності складу неорганічних речовин. Так, аналіз скрипок Страдіварі показав, що їх деревина була оброблена складним мінеральним консервантом, що містив алюміній, кальцій, мідь, натрій, калій і цинк. При цьому консервант, судячи з усього, не просто наносився на поверхню деревини, а використовувався для її вимочування.
Така обробка деревини не використовується при створенні сучасних скрипок: деревину, з яких вони виготовляються, просто сушать на повітрі протягом декількох років. Судячи з історичних документів, до обробки деревини не вдавалися і скрипкові майстри XVIII і XIX століть. Як підсумовують автори, традиція обробки скрипкової деревини мінеральними розчинами, швидше за все, використовувалася тільки кількома скрипковими майстрами в Кремоні і незабаром, мабуть, була втрачена. Однак, як зазначають автори, подальші дослідження, можливо, допоможуть відновити склад мінерального розчину, який використовував Страдіварі, і дозволять застосовувати його при створенні скрипок.
Як підсумовують дослідники, унікальне звучання інструментів з Кремони, судячи з усього, визначається поєднанням факторів. Крім незвичайного мінерального складу деревини, досягнутого її обробкою, в звучання скрипок також вносить внесок старіння деревини і вібрації при грі на інструментах, які за кілька століть викликали зміни структури деревних волокон.