Вчені знайшли математичне пояснення тому, чому людина поводиться набагато агресивніше, ніж більшість інших тварин, по відношенню до себе подібних, і частіше вбиває або ранить інших людей, причиною чого виявилася еволюція, а не цивілізація, йдеться в статті, опублікованій в журналі Nature.
Вчені давно помітили, що люди набагато більше схильні до внутрішньовидового насильства і вбивств собі подібним, ніж більшість інших ссавців. Причини цього феномену викликають суперечки серед антропологів вже майже три століття. У загальному вигляді його учасників можна розділити на дві групи - «русоїсти» і «гоббсисти».
Прихильники теорій французького просвітителя Жан-Жака Руссо вважають, що людина до появи цивілізації була своєрідним «благородним дикуном», і не відрізнялася в плані агресивності від тварин, живучи в гармонії з природою і оточуючими. Причиною конфліктів, воєн і насильства вони вважають цивілізацію і появу такої речі, як приватна власність.
Своєю чергою, їхні противники, родоначальником ідей яких був Томас Гоббс, вважають, що все було навпаки - людина в «природному стані», як писав англійський філософ, живе у форматі «війни всіх проти всіх», обумовленої, як сьогодні вважають його прихильники, еволюційними причинами. Поява цивілізації і держави, «Левіафана» в термінах Гоббса, навпаки, знизила число конфліктів і насильства.
Маркос Мендес (Marcos Mendez) з університету Мадрида (Іспанія) і його колеги придумали дотепний математичний спосіб перевірки цих теорій, використовуючи підходи еволюційної біології та основні положення вчення Дарвіна.
Як припустили вчені, якщо ідея Гоббса і його прихильників вірна, то тоді «природна» схильність людини до насильства повинна була бути характерною і для наших спільних предків з шимпанзе, іншими людиноподібними приматами, і меншою мірою властивою іншим мавпам та іншим загонам ссавців. Якщо ж цієї закономірності в реальності немає, то тоді будуть праві Руссо і його прихильники.
Втрачений доісторичний рай
Керуючись цією ідеєю, вчені проаналізували дані по смертності серед 137 сімейств ссавців, вивчивши в цілому понад чотири мільйони випадків смертей різних тварин, а також людей, що жили в доісторичні часи. Використовуючи ці дані, біологи підрахували частку смертей, викликаних внутрішньовидовою агресією, і порівняли цей показник для споріднених і нерідних видів.
Як виявилося, в середньому ссавці вбивають один одного вкрай рідко - лише 0,3% смертей припадає на вбивства одних тварин собі подібними. З іншого боку, цей показник набагато вищий для давніх людей - 2% (у шість разів вище «норми»), всіх людиноподібних мавп - 1,8% і 2,3% - для предка всіх мавп, і він поступово падає в міру руху вниз по древу еволюції в бік загального предка ссавців.
Що цікаво, рівень насильства після появи цивілізації не впав, а різко зріс, в результаті чого частка насильницьких смертей зросла до 30% під час залізного століття і пізньої античності. Як вважають вчені, це пов'язано саме з тим, що в цей час відбувався перехід від життя в «природному стані» до проживання в політичних суспільствах, в яких, як показують їхні заміри, рівень смертності нижче, ніж серед стародавніх людей і приматів.
Подібні результати, як вважають Мендес і його колеги, однозначно говорять на користь еволюційного походження схильності до насильства серед людей.
Зокрема, рівень насильства серед приматів прямо пропорційний тому, в наскільки великих групах вони живуть і як активно вони обороняють свої території. У таких умовах, пояснюють вчені, популяції, схильні до конфліктів, будуть частіше виживати і процвітати, що підтверджує ідею еволюційного походження насильства на практиці, підсумовують автори статті.