За минуле століття наука досягла великого прогресу. Але перед науковим співтовариством стоять численні проблеми етичного характеру, наприклад, створення життя штучним шляхом. Для одних це логічне продовження наукового розвитку. Для інших ― це сфера, в яку люди не повинні втручатися.
Штучне створення життя, наприклад, генна інженерія і клонування ― сучасні ідеї. Однак ідея про штучне створення життя існувала і в давнину. У середньовіччі цим займалися алхіміки. В алхімії існувала ідея про створення гомункула, що латиною означає «маленька людина».
Перша згадка про гомункул зустрічається в текстах по алхімії XVI століття, але сама ідея ще стародавня. Концепція про створення маленьких, але повністю сформованих чоловічків існувала в ранньому середньовіччі (400-1000 рр.). Вона частково заснована на ідеї Арістотеля про те, що сперма відіграє більш важливу роль у виробництві потомства, ніж яйцеклітина.
Перший опис створення гомункула міститься в арабському тексті «Книга про корову». Для створення гомункула було необхідне людське насіння, корова або вівця, кров тварини. Корову або вівцю штучно запліднювали, геніталії заплідненої тварини мазали кров'ю іншої тварини, і вагітну самицю годували виключно кров'ю тварини.
Вагітна тварина мала народити безформну субстанцію, яку потім треба було покласти в порошок із сонячного каменю, магніту, сірки, сульфату заліза і соку білої верби. Коли навколо бульбашки почне формуватися людська шкіра, його треба було помістити у велику посудину або свинцевий контейнер на три дні. Після цього його треба годувати кров'ю його обезголовленої матері (корови), і після цього утворюється повноцінний гомункул.
У «Книзі про корову» містяться різні способи створення гомункулів. Замість корови та вівці також використовувалася самка мавпи, а порошок робиться з інших компонентів. Інкубаційний період зародку в судині збільшується до 40 днів. Всі три види гомункулів мали особливі здібності.
Один гомункул міг зробити так, що в останній день місяця на небі з'явиться повний місяць, дозволяв людині обернутися коровою, вівцею або мавпою, ходити по воді або знати про події, які відбуваються на великій відстані.
Інший вид гомункула давав людині здатність бачити демонів і духів і спілкуватися з ними. Третій різновид гомункулів спричиняв дощ і створював дуже отруйних змій.
Алхімік XVI століття Філіп фон Гогенгейм, відомий як Парацельс, у своїй праці De Natura Rerum описував різні рецепти для створення гомункулів. В одному з рецептів в якості сурогатної матері гомункула використовувався кінь, який запліднювали людським насінням. Через 40 днів народжувався маленький чоловічок.
З точки зору Парацельса гомункула треба використовувати не в магічних цілях, а «ретельно і обережно навчати, поки він не виросте і не почне проявляти самостійне мислення». Парацельс також стверджував, що створення гомункула ― один з найбільших секретів, відкритих смертним Богом.
З точки зору сучасних вчених рецепти в «Книзі про корову» і De Natura Rerum ― просто фантазії. Однак з точки зору інших людей ці тексти не треба сприймати буквально. Це може бути символічний опис процесу духовного вдосконалення, що містить таємні послання. Проте ідея про створення гомункула, тобто штучно створеного життя, жива і сьогодні.