Коли дізнаєшся такі невидумані історії, то мимоволі згадуєш назву опери Джузеппе Верді «Сила долі». І вже точно: від долі не підеш, над кожним тяжіє рок, фатум, називайте це як хочете. Багато хто, подумавши, погодиться, що насправді існує закон бумеранга...
Загибель снайпера
2 лютого цього року на стрілецькому полігоні в Техасі був застрелений Крістофер Кайл. Це був не простий стрілець-любитель. Кріс на прізвисько Шайтан з Рамаді був професійним диверсантом і снайпером армії США. На його рахунку - 160 убитих повстанців в Іраку. А неофіційна цифра знищених «місцевих» під час війни - понад 200 осіб. Прізвисько він отримав за назвою містечка за сотні кілометрів від Багдада, де деякий час служив. Іракські повстанці пропонували за голову Шайтана з Рамаді десятки тисяч доларів. Кріс був кілька разів поранений, але зумів завершити службу і повернувся додому живим. У снайпера були дружина і двоє дітей...
А народився він у Техасі 1974 року. У вісім років батько навчив Кріса стріляти. Хлопчина мріяв про армію і вступив на службу в 1999 році. У 2003-му його перекинули до Іраку, куди вторглися американці. Крістофер Кайл із засідок спостерігав за пересуваннями товаришів по службі і знешкоджував ворогів, які наближалися до них або підстерігали американців у засідках. Першою його жертвою була жінка-смертниця. Вона чекала заокеанських солдатів на дорозі. Іракська месниця тримала за руку дитину, а в іншій у неї була потужна граната. Кріс розгадав маневр жінки і поклав її на місці. Таким чином він врятував життя своїх товаришів по службі. Найвдалішим і неймовірним пострілом у ціль Кайл назвав ураження з двокілометрової відстані повстанця з переносним ракетним комплексом. Невдачливий ракетник так і не встиг вистрілити по «америкосах»... Іракці так нікому і не заплатили за голову невловимого снайпера. Крістофер благополучно повернувся додому в Техас і зажив у невеликому містечку неподалік від Далласа. Йому подобалося мирне життя, але Кріс залишався завзятим мисливцем і стрільцем у тирах і на полігонах. І ось в нещасливу для Крістофера Кайла суботу він з товаришем Чедом Літтлфілдом і новим знайомим Едді Рутом відправився на стрільбище - знову подивитися в приціл гвинтівки... Едді Рут виявився психічно неврівноваженим, дурним юнаком і ні з того ні з сього застрелив своїх знайомих. Рута незабаром затримали, але «найстрашніший снайпер» все-таки зловив свою кулю... Випадковість? Ні, це закон бумеранга. Послухайте наступну історію.
Фатальне занурення
Його часто називали просто Славою. Станіслав Васильович Курилов - видатний плавець, аквалангіст, океанограф і письменник. Людина неймовірної долі, яка втекла з СРСР. Впав, через океан... Станіслав Курилов народився в місті Орджонікідзе в 1936 році, а помер... Але давайте по порядку. Плавати Слава навчився в Семипалатинську. У десятирічному віці він зміг перепливти річку Іртиш! Неймовірно, але так і було. Славу притягувала стихія води. Він навіть закінчив Ленінградський метеорологічний інститут за спеціальністю «океанографія». Так склалося, що в далекій Канаді жила сестра Слави. І він задумав тікати з СРСР до неї. Для цього Курилов купив путівку, тур на круїзний лайнер «Радянський Союз». Красень теплохід йшов від Владивостока до екватора і назад, не заходячи в жоден порт і не чіпляючись до жодного берега. І ось 13 грудня 1974 року вночі Станіслав стрибнув за борт корабля. Він розрахував маршрут від корми судна до... найближчої суші. Це був один з островів Філіппінського архіпелагу. Сто кілометрів проплив сміливець в океані. Три доби без сну, їжі та прісної води. Тільки з ластами, трубкою і маскою. Як пізніше розповідав Курилов, він вижив завдяки багаторічним заняттям йогою. Вправи - фізичні і духовні - зробили його непотоплюваним у прямому і переносному сенсі. Станіслава підібрали рибалки. Ризиковий чоловік був депортований до Канади, де отримав громадянство цієї країни. Але в СРСР він був заочно засуджений до десяти років таборів за втечу, а його родичі зазнали репресій. Станіслав працював океанологом і побував у різних куточках планети. Він написав автобіографічну книгу «Один в океані», уривки з якої були опубліковані в журналі «Огонек» у 1991 році. В останні роки Слава Курилів жив в Ізраїлі. Але водна стихія не відпускала його і в цій країні. 29 січня 1998 року він проводив водолазні роботи в Тіверіадському озері, яке там називають «морем». Незбагненним чином Станіслав потонув... Чи не дивна доля: вижити у відкритому океані, серед хвиль і акул, пропливши сотню кілометрів, і потонути в озері в пустельній країні...
Зашифрована смерть
Жив-був американський бродяга Ріккі Маккормік. У молодості він десь працював, але з часом кинув це виснажливе заняття. Кілька разів сидів у в'язниці, в тому числі за розбещення малолітніх. Ніколи не був одружений, але мав чотирьох дітей...
Був один цікавий момент у його житті, яке тривало 41 рік. З дитинства Рікі обожнював шифри, коди і всякі секрети. У справі шифрування текстів він досяг серйозних успіхів. Що він міг таїти, для чого йому потрібна була така секретність? Напевно, тепер вже про це ніхто не дізнається... Справа в тому, що 30 червня 1999 року на віддаленому від населених пунктів кукурудзяному полі було виявлено тіло Ріккі. Яким чином Маккормік, який не мав власного автомобіля, опинився за 15 миль від найближчого містечка в полі?
До того ж тією далекою дорогою не їздив громадський транспорт... Його привезли вбивці? Але навіщо? І хто вони? Ці загадки залишилися нез'ясованими, як і причина смерті Маккорміка. Спочатку поліція вважала, що про вбивство не може бути й мови, оскільки не змогла знайти мотивів злочину. Останнім місцем, де Маккорміка бачили живим за п'ять днів до смерті, була лікарня.
Але найцікавіше, що в кишені брюк небіжчика знайшли два листочки паперу із зашифрованими записами. Вони містили незрозумілий текст, що складається з нагромадження букв і цифр з дужками. Слідчі вважають, що вони були написані жертвою за три дні до смерті і містять інформацію про вбивць Маккорміка. За словами його родичів, загиблий використовував подібну техніку кодування повідомлень ще з дитинства, але, на жаль, ніхто з них не знав ключа до шифру. Всі спроби розшифровки тексту ні до чого не привели.
Ще про силу долі
Ось ще кілька неймовірних історій. Чи пам'ятаєте ви один з класичних фільмів жахів Альфреда Хічкока, «Психо»? Головну роль у ньому виконувала актриса Джанет Лі. А її дублершею була молоденька Мірра Девіс. Саме руку Мірри видно в знаменитому епізоді у ванній, коли героїню вбиває маніяк. Але 3 липня 1988 року Мірру Девіс знайшли убитою у власній ванній кімнаті. Її задушив незабаром знайдений поліцією тридцятирічний керуючий готелем. Неймовірно, однак у фільмі «Психо» зображений маніяк був такого ж віку і тієї ж професії...
Американський шоумен і автор скетчів і пародій на телебаченні Дік Шоун сам напророчив свою смерть у прямому ефірі. Виступаючи у вечірній програмі, він насміхався над одним з політиків і його командою іміджмейкерів. Посміхаючись, Шоун сказав: «Я від такої роботи, напевно, ноги б протягнув!» І Дік демонстративно повалився на підлогу під регіт публіки. Минув деякий час, але актор не піднімався, продовжуючи лежати обличчям вниз. Глядачі почали розуміти, що жарт дещо затягнувся. Помічник Шоуна підскочив до нього, відчупав коміка і, не виявивши пульсу, викликав лікарів. Прибула швидка допомога вже нічим не могла допомогти акторові: той помер від серцевого нападу.
А ось ще одна моторошна і навіть абсурдна історія. У 1991 році на острові Тайвань одна літня жінка, як завжди, вранці оглядала свою ферму. Недоглядівши, вона наступила на коров'ячу пелюшку і послизнулася. Падаючи, нещасна випадково схопилася рукою за дріт під високою напругою, що проходить по периметру ділянки. Жінка, звичайно ж, померла від ураження струмом.
Через якийсь час після похорону загиблої її сестра вирішила показати знайомим і рідним, як саме закінчила своє життя необережна жінка. Ви не повірите: ця сестра точно так само послизнулася на коров'ячій пелюшці, вхопилася за злощасний дріт і померла від удару струмом! Що тут скажеш... Від долі не підеш, але й спокушати її не слід.