Будівля, в якій розташовується самарський Будинок-музей В. І. Леніна, була побудована в 1885 році. Належало воно купцю Іллі Олексійовичу Ритікову. На першому поверсі дерев'яного особняка розташовувався «Магазин з продажу на винос росіян та іноземних виноградних вин», там же жила і сім'я господаря будинку.
А весь другий поверх - шість невеликих кімнат і кухню - Ритикови здавали квартирантам. Саме тут і жила сім'я Леніна протягом трьох років з 1890 по 1893 рік і тепер сюди періодично «заходить» привид вождя революції.
Отже, в 1890 році в будинку Ритікових оселилися Марія Олександрівна, 20-річний Володимир Ілліч, молодша Маша, Мітя, Анна з чоловіком Марком Єлізаровим і його племінником Женею... І хоча ніяких трагічних подій тут не траплялося, кажуть, що сьогодні Володимир Ілліч іноді відвідує свою самарську квартиру...
Все почалося в 1986 році, коли в музеї готувалися до капітальної реставрації: сверлили, довбали, знімали обшивку зі стін. Мабуть, цей незвичайний шум в патріархальному будинку і розбудив духу. Тоді кабінет завідуючої музеєм розташовувався на другому поверсі, а саме під ним була службова кімната для персоналу.
У кімнатах стояли паралельні телефони. Кожен день близько п'ятої години вечора, коли начальство йшло додому, телефон в нижній кімнаті починав характерно дзвонити, ніби хтось на іншому апараті набирає номер.
Перший час сторожа мчали на другий поверх, відпирали кабінет... і нікого там не знаходили. Поступово до телефону звикли. Втім, привидам це не сподобалося і, позбувшись уваги, воно стало прогулюватися коридорами другого поверху, гулко топаючи дерев'яною підлогою.
Нагулявшись, привид почав наводити лад - міняти місцями предмети і навіть меблі. Так, наприклад, виявляється, що за правилами сімейного життя часів кінця XIX століття подружнє ліжко повинно було стояти в кімнаті дружини, а в кабінеті чоловіка - лише диван для денного відпочинку. Але служителям музею було наказано встановити два роздільні ліжка в кімнатах сестри вождя та її чоловіка.
Привидові це не сподобалося категорично: він узявся привертати увагу служителів музею до проблеми, що турбувала його. І тепер щоранку музейні працівники заставали одну й ту саму картину: постіль Марка Тимофійовича була вся перевернута.
А іноді якась невідома сила і зовсім зрушувала ліжко з місця. Причому, це припинилося, як тільки в кімнаті сестри Леніна поставили велике ліжко.
Але дух на цьому не заспокоївся... Ті, хто хоч трохи знайомий з біографією Володимира Ілліча, напевно пам'ятають, що його мати Марія Олександрівна пекла чудові пироги. І ось у музеї в день народження вождя або ж у день його смерті стало пахнути випічкою! А в день смерті сестри Володимира Ілліча - Ольги в музеї іноді пахне ландишами - дівчина дуже любила ці квіти...
Правда, не зовсім зрозуміло, чий же все-таки дух оселився в музеї. Кажуть, що це дух самого Володимира Ілліча, а дру-гіє сперечаються, що це дух його матері або сестри... Як би там не було, поки відповіді на це опитування немає.