Родове прокляття... Це словосполучення мимоволі викликає тремтіння навіть у людини з міцними нервами. А як люблять їм бравувати численні маги і чаклуни дня сьогоднішнього: мовляв, допоможемо, позбавимо нащадків від страшних гріхів предків. Тільки ось мало хто замислюється: а що сприяє появі такого прокляття? Та й чи є від нього визволення?!
Сироти
Цю історію мені розповіла бабуся моєї хорошої подруги. Родом вона була з маленького глухого села, поруч з яким розкинулося багате багатолюдне село. Оповідачка (назвемо її Марія) рано залишилося сиротою. Мати її померла від голоду за часів колективізації, а батько загримів у табори за законом «про три колоски» (розкрадання колгоспного майна. -Прим. ред.). Марія і дві її сестри самі намагалися вести господарство.
Це сьогодні дівчатка в п'ятнадцять-шістнадцять років ще дітьми вважаються, знаходяться під опікою батьків. А у важкі повоєнні роки дівчатам потрібно було і повинність у колгоспі відбувати, і зі справами домашніми управлятися. Чи варто говорити, в якій злиднях жили Марія та її сестри. Голод, тяжка праця, одна вихідна сукня на трьох. А молодим дівчатам хотілося і перед хлопцями покрасуватися. Однак про вбрання можна було тільки мріяти.
Родове гніздо
І все ж Марії пощастило. Посватався до неї хороший хлопець з багатої (за радянськими мірками) сім'ї. Проживав наречений у сусідньому селі, де рід його користувався великою повагою. Після весілля оселилися молоді в родовому гнізді - величезному будинку з великим садом, де господарювала свекруха, тиха жінка з колишніх дворян.
Сім'я була велика, у судженого Марії виявилося сім братів. Правда, до того часу, коли вона увійшла в це сімейство, двоє з них склали голови на полях Великої Вітчизняної війни, а їхні дружини продовжували жити в родовому гнізді. На чолі всього цього клану стояв суворий і скупуватий батько. Його сини хоча всі вже дорослі були, жоден не змів батюшці слово поперек сказати.
Життя молодшої снохи Марії не можна було назвати легким. Над усіма довлела непохитна воля свекра. Щоб зайвий раз пічку протопити, у нього потрібно було дозволу питати. А вже про те, щоб зайвий шматок хліба взяти, і мови бути не могло. І все ж Марія прижилася в тій родині. Незабаром у неї народився син (батько моєї подруги).
Біс у ребро
І раптом у сім'ї почали відбуватися просто немислимі за сільськими мірками події. Як кажуть: сивина в бороду, біс в ребро! Не уникнув цієї спокуси і грізний свекор. Став глава сім'ї надавати недвозначні знаки уваги старшій сноху Анні, чоловік якої загинув під Москвою в 1941 році.
Важко сказати, що змусило Ганну відповісти на доглядання свекра: чи рухав нею страх, а може, гірка частка вдовиці заїла. Перед селянами, звичайно ж, всі пристойності дотримувалися, а ось перед домочадцями приховувати блуд не вважали за потрібне. Так що в будинку коханці не приховували своїх відносин. Інші снохи, в тому числі Марія, втручатися не мали права, та й забита чоловіком свекруха не те щоб сцену ревнощів закотити, навіть слово дружину сказати не могла.
Новонароджений
І раптом Анна завагітніла! Домочадці докладали всіх зусиль, щоб приховати цю ганьбу від сільчан. Свекруха, проковтнувши образу і даючись сльозами, сама особисто перешивала для Анни спідниці, щоб живіт не надто на людях випирав. Свекор же робив вигляд, що все, що відбувається, його не стосується.
Коли прийшов час народжувати, свекруха відвела Анну в лазню і там сама прийняла дитинку. Народився хлопчик Але тут же виникло питання: як бути з малюком? Адже в селі відразу почнуться розпитування: від кого це раптом народила вдова? Природно, про те, щоб назвати батька новонародженого, не могло бути й мови. Це ганьба! І тоді жінки прийняли страшне рішення - закопати новонародженого в саду! Так страшною смертю загинуло невинне немовля, розплатившись за блуд батька і матері.
Коли вбивці повернулися додому, молодшим снохам було оголошено, що немовля народилося мертвим, його поховали. Та тільки Марія особисто чула, як плакав у лазні новонароджений, коли рідна мати копала йому під яблункою могилу.
Прокляття
Нелюдське злодіяння не пройшло безслідно для їхньої родини. Загублене немовля «потягнуло» за собою на той світ усіх чоловіків роду, який не захотів його прийняти. Один за одним почали гинути брати чоловіка Марії. Кого в табори загребуть, хто поєднається в короткий термін та по п'яні згине. Ті ж, хто вижив, померли бездітними. Так у короткий час від міцного сільського роду залишилися лише одні спогади.
Але найцікавіше в цій історії ось що. Ні в кого з нащадків свекра-перелюбника, з мовчазної згоди якого було загублене немовля, більше не народжувалися хлопчики! Син Марії став останнім чоловіком у їхньому роду. Треба сказати, що і жінкам, нащадкам дітовбивць, теж дісталося. Їхнє життя не можна назвати щасливим. Начебто нічим не гірше за інших живуть, та тільки в однієї в родині розлад, інша вічно роботу знайти не може, третя - в лікарнях частий гість.
Звичайно ж, несправедливо, що за злочини предків розплачуються нащадки. Та тільки, мабуть, так вже влаштовано вище правосуддя. І ми завжди повинні про це пам'ятати.