Будь-яка людина з більшою або меншою точністю, підсвідомо ґрунтуючись на власному досвіді, може передбачити, з якою ймовірністю трапиться та чи інша подія. Вчені це називають почуттям ймовірності і досі з'ясовують, чи є ця здатність набутою з досвідом або ж вродженою.
Логічно припустити, що такого роду інтуїція повинна розвиватися у людини в міру прожитих років, проте результати нового дослідження італійських вчених демонструють, що чутливість до ймовірності може бути вродженою. А це суперечить колишнім гіпотезам.
Команда дослідників з венеціанського університету ІУАВ (Universit^ Iuav di Venezia) провела експеримент за участю безлічі людей різного віку, соціального становища та рівня освіти. Провідний автор дослідження Вітторіо Джиротто (Vittorio Girotto) запропонував залучити в незвичайне тестування навіть жителів стародавніх міст цивілізації майя.
Оскільки нащадки легендарного народу не мають формальної освіти, то їх приклад можна використовувати як основну групу людей, які не мають того досвіду, яким володіє більшість жителів сучасного світу. Також тестування на почуття ймовірності проходили діти шкільного віку нащадків майя і дорослі італійці (в якості контрольної групи).
Результати експерименту, описані в статті журналу PNAS, показали, що завдання на чутливість до ймовірності всі учасники випробування проходили приблизно однаково, що вказує на те, що життєвий досвід не впливає на цей тип інтуїтивного мислення.
Деякі дослідження показують, що для усвідомлення ймовірності подій потрібна формальна шкільна освіта. Про це говорили вчені, які задавали дітям завдання на відчуття ймовірності, і отримували від дошкільнят невірні відповіді. Водночас школярі частіше давали правильні відповіді, а це означає, що почуття ймовірності загострюється при виконанні завдань на усний рахунок, візуальне розпізнавання образів та інших завдань, які, як правило, виконують у школі.
Тим не менш, вчені довели, що і у немовлят може бути загострене почуття ймовірності. Досліди показують, що коли однорічна дитина бачить коробочку з одним синім і трьома жовтими кульками, вона дивується, коли саме синя кулька вискакує назовні. В силу кількості жовтих м'ячиків, саме один з них з більшою ймовірністю повинен вилетіти з коробки.
Щоб поставити крапку в суперечці про вродженість або набуття навички визначення ймовірності, Джиротто і його колеги вирушили в сільську місцевість Гватемали, де проживали різні народності майя, які формально не мають освіти. Всі випробовувані проходили серію тестів на почуття ймовірності. Наприклад, їм показували чашку з трьома синіми і однією жовтою фішкою і запитували, яку з них, найімовірніше, вони витягнуть навмання.
Пізніше в більш складному випробуванні добровольцям показували чашу з вісьмома фішками, чотири з яких були круглими, а чотири - квадратними. При цьому п'ять з них були одного кольору, а три - іншого. Випробовувані повинні були зробити ставку на колір фішки, яку вони можуть випадково витягнути. Після цього експериментатор витягував фішку і повідомляв, якої вона форми, а добровольці знову повинні були вгадати колір.
Ще одне завдання полягало в тому, щоб людина вказала на набір фішок, з якого найімовірніше буде витягнута та, на яку вона поставила. Також випробовувані повинні були вгадати, чи будуть дві фішки, витягнуті з безлічі інших, швидше одного кольору або різних кольорів.
І дорослі представники народу майя, і їхні 7-9-річні діти, і освічені італійці демонстрували в ході цих тестів однаковий рівень загостреності почуття ймовірності, що воістину здивувало вчених.
"Різниця в результатах, отриманих нашою командою і отриманих нашими колегами-попередниками, може бути пояснена типом завдань, які виконують добровольці. Дослідники, які прийшли до того, що почуття ймовірності є набутим, частіше давали складні завдання, де необхідно було підраховувати відсоток ймовірності. Наші ж тести були схожі на дитячу гру, яка не вимагала багато зусиль ", - пояснює Джиротто.
Більш того, вчені пояснюють, що здатність до передбачення ймовірності може бути і вродженою, але справжнє розуміння того, що станеться, швидше за все, приходить з роками по мірі накопичення відповідного досвіду.