Вони спеціально завдають собі рани, ковтають гострі предмети, вживають засіб для наркозу... Вони готові навіть лягти на операційний стіл, аби задовольнити свою пристрасть до лікування.
Ця пристрасть називається синдром Мюнхгаузена. Так що ім'я милого барона, який любив приврати, стало медичним діагнозом.
ПРОФЕСІЯ - ХВОРИЙ
Можна називати людей, які страждають синдромом Мюнхгаузена, як завгодно: симулянтами, професійними хворими, але вони справді хворі. Синдром офіційно визнаний одним з видів психічних розладів.
Як правило, хвороба виникає в результаті перенесеного важкого тілесного захворювання, або втрати коханої людини, або є наслідком самотності. За статистикою, синдромом Мюнхгаузена страждають 0,8-9% хворих. Лікарі не завжди можуть зрозуміти, що в основі скарг на тілесне нездужання лежать проблеми з психікою.
Першим, хто звернув увагу на цей синдром, був англієць Р.Ашер. У 1951 році він виділив кілька видів «баронського» захворювання.
Найпоширеніший - гострий живіт. Оскільки мрія кожного «барона» - хірургічний скальпель, вони симулюють пробідну виразку шлунка. Лікарі в подиві: аналізи такі, що хоч у космос запускай, а хворого скрючує від болю. Ну як тут не допомогти? Ось і з'являється на тілі уявного хворого черговий шрам від скальпеля. У деяких вони налічуються десятками.
Другий вид - істерична кровотеча. Іноді це викликано природними причинами, але частіше «Мюнхгаузени» самі завдають собі кілька порізів і з задоволенням стікають кров'ю, для пущої переконливості додатково використовуючи кров тварин.
Є ще неврологічний вид синдрому. Тут в хід йдуть непритомності, припадки, невірна походка, головні болі, параліч. Вони так вміло імітують симптоми, що іноді вводять в оману навіть нейрохірургів, і отримують бажане - операцію на мозку.
Страждаючі цим синдромом виявляють чудеса хитрощів. Сьогодні вже відомі й інші різновиди сід-рому Мюнхгаузена: шкірний (хворий організовує собі незагоєні рани, схожі на виразки), кардіальний (симуляція різних серцевих захворювань), легеневий (імітація туберкульозу) і, нарешті, змішаний.
Зустрічаються зовсім страшні випадки, коли вагітна жінка, щоб викликати передчасні пологи, проколює навколоплідну бульбашку гострим предметом. Часом «барони» йдуть на витончену хитрість: вони крадуть аналізи реально хворих людей і видають їх за свої.
НЕДОЛЮБЛЕНІ ДІТИ
Досить яскравою ілюстрацією захворювання може служити історія Венді Скотт. За своє життя жінка 600 разів лежала в лікарні і перенесла 42 хірургічних втручання. Вона так детально описувала симптоми вигаданих хвороб, що лікарі вважали її тяжкохворою.
Треба сказати, що Венді зрештою позбулася синдрому Мюнхгаузена, що буває вкрай рідко. Коли її психіка прийшла в норму, жінка розповіла про те, що, на її думку, стало причиною ненормальної тяги до лікування.
У Венді Скотт було важке дитинство, батьки практично не займалися дитиною, не дарували їй любов і тепло. До всього цього варто додати, що їй довелося пережити сексуальне зґвалтування. Тому найприємнішим спогадом дитинства для Венді став час, проведений у лікарні, куди вона потрапила з приступом апендициту.
Після операції за дівчинкою доглядала нянечка, вона цікавилася самопочуттям дитини, гладила її по голові, поправляла ковдру.
Для дівчини, яка ніколи не знала турботи про себе, це був найщасливіший час. Напевно, тому, ставши дорослою жінкою, Венді прагнула уникнути проблем у пошуках турботи і уваги до людей у білих халатах.
Тільки одного разу чергова операція завершилася таким ускладненням, що жінка опинилася при смерті. І саме тоді, коли помирати зовсім не хотілося, так як у неї з'явився кіт, до якого вона прив'язалася, і він відповідав їй любов'ю. Так Венді змогла подолати свою тягу до лікування.
І дійсно, «барони» найчастіше виходять з недолюблених дітей. Адже, коли дитина хворіє, вона отримує велику порцію уваги. Історія Венді Скотт підтверджує цей факт.
«МЮНХГАУЗЕНИ» ЗА ДОВІРЕНІСТЮ
Крім самозасновництва існує ще один різновид хвороби, іменований синдромом Мюнхгаузена через посередника, або синдромом Мюнхгаузена за довіреністю. У разі такого психічного відхилення батьки маніпулюють здоров'ям своїх дітей, які часом ще не вміють говорити і повідати лікарям, яким випробуванням піддає їх мати.
З метою показати себе самовідданими батьківницями, які борються за здоров'я малюка, такі мамаші напихають дітей різними медичними препаратами і можуть навіть завдавати тих чи інших ушкоджень.
Цей вид синдрому в більшості випадків проходить, як тільки дитина зможе осмислено розповісти лікарю про свої проблеми зі здоров'ям, реальні, а не придумані батьками. Але це в тому випадку, якщо він виживе після таких маніпуляцій.
Одного разу до лікарні звернулася налякана жінка зі скаргами, що в сечі своєї однорічної дитини вона побачила кров. Поки тривало обстеження хлопчика, мати постійно перебувала поруч, всіляко намагаючись допомогти медикам. Вона навіть сама відносила пробірки з аналізами в лабораторію. За результатами дослідження в сечі дійсно була кров.
Все інше було в порядку, та й дитина не виглядала хворою. Лікування так би й тривало, якби медсестра не помітила, як невтішна мати в туалеті, проколов собі палець булавкою, видавлює кров у пробірку з аналізом сина.
Ось тоді-то і стало зрозуміло: жінка хвора на синдром Мюнхгаузена. Адже вона справляла враження турботливої матері, безвідлучно перебувала біля ліжка сина, давала ліки, контролювала температуру тощо. Проте її не турбувало те, що вона завдає шкоди власній дитині.
Або інша мамаша змушувала сина приймати величезну кількість ліків, абсолютно йому не потрібних, що призвело до крайнього ступеня ожиріння дитини. Хлопчик не міг навіть самостійно пересуватися. Добре, що лікарі помітили недобре і втрутилися, після чого «турботливу» матір позбавили батьківських прав.
Звичайно, вирахувати хвору людину під маскою дбайливого батька досить складно. Зовні вони цілком адекватні і щирі. Тому в Єрусалимі, після того як мати, яка відключає трубки, по яких її грудна дитина отримувала харчування, була схоплена за руку, в деяких лікарняних палатах стали встановлювати відеокамери.
Так чи інакше, батьки - «Мюнхгаузени» роблять дітей заручниками своєї психічної хвороби, позбавляючи їх не тільки нормального дитинства, але й часом навіть життя. А значить, такі люди соціально небезпечні.
ПОРТРЕТ НА ТЛІ ХВОРОБИ
Зазвичай «Мюнхгаузени» інтелігентні, володіють хорошими пізнаннями в медицині. Багато з них медичні працівники, тому знають, за допомогою яких препаратів можна досягти потрібних симптомів. Наприклад, слабкі засоби призводять до зневоднення організму, а якщо пережити артерію, то можна заробити мертвіння кінцівки тощо.
«Барони» артистичні, істеричні, люблять бути в центрі уваги. Їм притаманні інфантилізм і багата фантазія.
Але найголовніше, вони всі відчувають дефіцит любові і тепла, відчувають себе непотрібними. Уявний хворий приходить до лікаря з величезною і вражаючою історією хвороби. Звичайно, лікар не може відправити такого пацієнта додому.
Найчастіше «Мюнхгаузени» звертаються за «медичною увагою» на станції швидкої допомоги в нічний час або в святкові дні в надії, що чергування випадають молодим і недосвідченим лікарям. Якщо ж лікар не перейнявся скаргами на «смертельні» симптоми, то «барони» не сперечаються, залишають цю лікарню і звертаються в іншу.
Вони хитрі і не приходять в один і той же стаціонар двічі. Один з «Мюнхгаузенів» відвідав за рік 60 клінік. У деяких країнах є спеціальний список таких пацієнтів, і лікарі завжди з ним звіряються.
Правда, все може статися, як у відомій притчі, коли хлопчик кричав: "Вовки! Вовки! ", і зрештою йому перестали вірити. Якщо «барон» насправді захворів і його життя знаходиться в небезпеці, а лікар, замість того, щоб надати йому допомогу, спише все на розлад психіки, летальний результат забезпечений.