Кілька років тому синдром голови обговорювався лише на сторінках спеціальних медичних видань.
Тепер про нього пише і популярна преса. А вже пояснити цей вражаючий, багато в чому незрозумілий і, на щастя, рідкісний феномен намагаються не тільки лікарі-нейрофізіологи, а й біофізики, радіофізики, фізики-теоретики і навіть уфологи-екстрасенси!
ДО, ПІД ЧАС І ПІСЛЯ СНУ
А власне, як проявляється цей загадковий синдром? Слово - його британському досліднику Нільсу Нільсену: «Раптово виникає шум, який наростає і стає все голосніше, потім лунає гулкий неприємний звук вибуху, потім якесь електричне шипіння і нарешті з'являється яскравий спалах світла перед очима, немов хтось направив яскравий промінь ліхтаря прямо мені в обличчя».
Сучасні медики пов'язують незвичайні психічні розлади на кшталт синдрому голови, що вибухає, з глибокими порушеннями сну. Це нервове захворювання проявляється гучним гудінням, свистом, «шумом прибою» і вибуховими звуками, що часто виникають в голові до, під час або після сну.
Спочатку свистячий головний гул, який зрідка переходить у «гучні вибухи, що розривають мозок на шматки», приписували галюцинаціям або епілепсії. Але подальші дослідження це спростували.
Американські медики часто називають подібні симптоми синдромом Мітчелла, на ім'я бостонського лікаря, який вперше описав захворювання в 1876 році. Тоді у двох пацієнтів, які страждають розладом сну, були виявлені «чуттєві розряди», що звучать як «гучні дзвони» або «гарматні постріли». Синдром визнали медичним курйозом і забули. Рівно на 100 років, поки психіатри не виявили його зв'язок з міськими легендами про урядові змови, викрадення людей інопланетянами, людей в чорному і привидах.
Намагалися пояснити «вибухи в голові» і за допомогою комп'ютерної діагностики кори головного мозку. Відомо, що наша сіра речовина складається з мозкових клітин - нейронів, по яких передаються електричні імпульси. І ось коли після якогось стресу велика група нейронів несподівано «вмикається» - виникає відчуття вибуху в голові. Це частково підтверджує той факт, що «вибух» супроводжується гучним звуком у вухах, що нагадує коротке замикання в електричному ланцюгу з подальшим ударом струму.
Потім виникла версія про порушення циркадних ритмів - нашого «внутрішнього годинника», заснованого на біоритмах. При дальніх перельотах і зміні часових поясів мандрівники часто відчувають «внутрішній гул і жужжання», що призводять до «тяжкості в голові» і безсоння. Такий стрес викликає емоційну напругу і сплески нейронної активності, що призводять до «мозкових вибухів» при настанні сонного паралічу.
ЩЕПЛЕННЯ ВІД ІЛЮЗІЙ
Сонний параліч - моторошний розлад сну, коли людина все відчуває, але не може поворухнутися. Психотерапевти давно вже висувають версію, що багато «потойбічних чудес» пов'язані саме з цим дивним феноменом нашої психіки.
При сонному паралічі частина мозку знаходиться в стані швидкого сну, тобто в тій фазі, коли ми бачимо найбільше сновидінь, тоді як інші частини свідомості вже прокинулися. Так виникають мрії наяву, коли людина виразно чує і відчуває галюцинації. Неприємна штука. А в Середні століття була ще й небезпечною: тоді ж про галюцинації ніхто нічого не чув, зате про демонів - інкубів і суккубів - знали навіть немовлята.
До речі, «близькі контакти четвертого роду», що настільки полюбилися людству в другій половині XX століття, цілком можуть бути пояснені галюцинаціями. Свідомість підготовлена: про інопланетян, НЛО, тарілки та інші уфологічні чудеса ЗМІ пишуть, Спілберг кіно знімає. І ось вже путні, замерзлі в ночі або засліплені яскравим світлом, вступають «у близький контакт».
У зв'язку з цим не можна не згадати серіал «Секретні матеріали». А заодно і вживлені в мозок мікрочіпи, і людей, уражених «променевою зброєю».
Після «вибуху в голові» і настання паралічу, супроводжуваного галюцинаціями, можна побачити найбільш фантастичні речі і щиро повірити в них!
Примітно, що освічені і тверезомислячі люди «щеплені» від подібних ілюзій. Навіть у стані сонного паралічу вони чудово усвідомлюють, що просто бачать нереальні «сновидіння наяву». Звідси висновок про безсумнівну користь освіти та освіти ще й у суто психологічному сенсі.
Виробляйте у себе критичний склад розуму на основі читання «научпопа», і зелені чоловічки будуть облітати вас на своїх тарілках стороною. Ну і, звичайно ж, вас не стануть турбувати ніякі «паранормальні явища».
ЕЛЕКТРОННИЙ СМОГ
Сукупний хвильовий фон, розповсюджуваний сьогодні безліччю земних радіостанцій, змушує буквально палати небеса нашої планети в радіодієстоні. Цю своєрідну радіохвильову пожежу називають «електронним смогом», хоча правильніше було б говорити про радіохвильові викиди земної техносфери.
У другій половині XX століття в медичних колах стала формуватися думка, ніби подібний продукт нашої цивілізації може бути досить небезпечний для людського здоров'я. У 1950-х крізь завісу секретності пробилися жахливі відомості про дуже дивні травми серед службовців радіолокаційних частин Пентагону. Незабаром симптоми цієї хвороби так і стали називати - «радіосиндром». Коротко все зводилося до великих одномоментних поразок внутрішніх органів.
Потім прийшла пора мобільних телефонів і радіоінструмента. Досі абсолютно не ясно, як же незліченні електронні гаджети діють на мозок. Проте деякі радіофізики всерйоз вважають, що «вибух мозку» є різновидом радіосинпрому. Людина постійно перебуває в хмарі електронного смогу - ось і результат.
ТІНІ КВАНТОВОЇ СВІДОМОСТІ
Ще більш незвичайну позицію займає відомий британський теоретик Роджер Пенроуз. Вже більше двох десятків років він і його однодумці розробляють фантастичну теорію «квантової свідомості», що лежить в основі роботи людського мозку.
Якщо вірити англійському професору, наш мозок являє собою якусь мережу «квантових комп'ютерів», що виробляють «квантову свідомість». Робота «квантової свідомості» Пенроуза чимось нагадує спроби «виловити», встановити певну ноту серед звукових хвиль, що розходяться від фортепіано. При цьому зникають всі ноти крім однієї, визначеної законом ймовірності.
У міру появи реальних «механічних» квантових комп'ютерів і подібних до них пристроїв, наш мозок починає взаємодіяти з подібним «квантовим оточенням». В результаті з'являються всілякі шуми, а в окремих випадках і «вибухи».
На думку Пенроуза, на глибшому рівні квантової дійсності існує ще невідома нам фізика свідомості. А незвичайні прояви людської психіки, на кшталт «вибухів мозку», представляють її «квантову тінь».
Ще далі пішов у своїх умовиводах відомий московський фізик Михайло Борисович Менський. Професор Менський запропонував оригінальне вирішення питання про природу свідомості. У його розумінні мозок не створює свідомість, а, швидше, сам є інструментом свідомості. При цьому мозок людини виявляється пов'язаним квантовим чином в єдину систему з усім світобудовою.
Концепція квантової свідомості Менського передбачає, що «відключення розуму» в глибокому сні, штучному трансі або при сонному паралічі виключає поділ ймовірнісних світів один від одного. Виходить, що «вибух мозку» це і є критична точка поділу свідомості, коли воно «б'ється як муха об скло», але не може вирватися в «іншу реальність».
Просто дивно, наскільки деякі наукові теорії перевершують куці фантазії сучасних «фентезійних» письменників!
І саме тут ми підходимо до самих вершин наукових спекуляцій, де ризик загубитися серед метафізичних і ненаукових міркувань особливо великий.
Яка ж справжня причина «вибухів у голові»? На жаль, відповісти тут зможе тільки наука майбутнього, коли виникнуть загальновизнані фізичні основи найдивовижнішого продукту природи - людської свідомості.