Я народилася 1973 року. Моє дитинство припало на радянську епоху. Я, як і багато моїх однолітків, їздила відпочивати в піонерські табори. Розташовувалися вони в найпрекрасніших куточках нашої країни.
Якось я була в таборі, який знаходився недалеко від річки Дон в місті Павловськ. Там ми з дітворою купалися, засмагали, марширували на лінійках. Під керівництвом вожатих влаштовували концерти, вистави, танцювали навколо багаття.
Зараз я розумію, що це була найщасливіша пора мого життя. Жили ми в невеликих будиночках, по 10-12 чоловік у кожному. Після вечері і підготовки до сну діти розходилися по своїх ліжках. А відразу після відбою ми починали розповідати страшні історії. І ось якось увечері моя подружка запропонувала цікаву розвагу. Одна з дівчаток, за її вказівкою, лягла на ліжко на спину, навколо неї встали ще шість дівчаток - одна в голові, одна в ногах, дві з лівого боку, дві з правого.
Пам'ятаю, я стояла праворуч. Кожна з стоячих повинна була стиснути кулаки, потім випрямити великий і вказівний пальці на обох руках і підвести їх під лежачу дівчинку. Далі вимовлялися «чарівні» слова.
Говорити їх починала та, що тримала пальці під головою лежачою. Вона ніби запитувала ліворуч, чиї пальці перебували під плечима, та відповідала і, своєю чергою, ставила запитання наступною. І так по колу. Повторити заклинання потрібно було три рази.
- Чорт і Пакля померла, це правда? - запитувала я в ліворуч від мене подружки.
- Так, це правда! - відповідала та і зверталася до наступної з таким же питанням.
Після того як ці слова були сказані кожній з нас три рази, ми... з легкістю підняли дівчинку до стелі, що лежала на наших пальцях! Здавалося, що вона абсолютно невагома! Потримавши дівчинку якийсь час на витягнутих руках, ми обережно опустили її на ліжко.
Згадуючи цей випадок, я думаю: звідки у нас взялися сили, щоб підняти і утримувати на висоті людське тіло, та ще й на пальчиках? І що взагалі означають ці дивні слова: «Чорт і пакля померла, це правда?.. Так, це правда!»