Термін взято з п'єси Джоржда Бернарда Шоу. Він використовується як синонім самовіснуваного пророцтва.
Роберт Розенталь і Ленор Джекобсон вперше використовували це поняття у своїй книзі, в якій описувалися впливи очікувань вчителів на поведінку учнів. Оригінальне дослідження полягало в маніпулюванні очікуваннями вчителів та оцінці їх впливів на показники IQ школярів. У цьому дослідженні 20% випадково обраних школярів з 18 різних класів описувалися вчителям як такі, що володіють надзвичайно високим потенціалом навчальних досягнень. Учні молодших класів, щодо яких були сформовані високі очікування вчителів, виявили значний приріст у загальних показниках IQ і показниках здатності до міркування (reasoning IQ) порівняно з іншими учнями у своїй школі. Незважаючи на те, що оригінальне дослідження згодом піддалося критиці за методологічні прорахунки, воно привернуло велику увагу до феномену впливу очікувань вчителів на ефективність навчальної діяльності школярів.
Виявилося, зокрема, що ці результати особливо застосовні щодо навчання дітей з неблагополучних сімей. З'ясувалося, що неблагополучні діти погано навчаються в школах через низькі очікування працюючих з ними вчителів.
Було запропоновано два пояснення ефекту Пігмаліона. Згідно з Купером, вчителі вважають, що вони мають менший контроль над учнями, щодо яких мають низькі очікування, порівняно з учнями, на досягнення яких вони розраховують. Тому, щоб посилити свій контроль, вчителі часто вдаються до афективного зворотного зв'язку щодо перших, тоді як останні частіше отримують зворотний зв'язок щодо витрачених ними зусиль. Такі різні підходи до оцінки можуть призводити до зниження віри учнів, на успіх яких вчителі не розраховують, у те, що їхні зусилля впливають на результати навчання. На думку Бар-Тала, очікування вчителів щодо навчальної діяльності учнів засновані на сприйнятті вчителями причин успіхів або невдач своїх учнів. Якщо вчителі вважають, що причини невдач учня є стійкими, вони не очікують успіхів з боку цього учня в майбутньому і поводяться відповідно до такого переконання.
Формування очікування є феноменом, неминуче супутнім людській природі. Разом з тим, лише помилкові та/або негнучкі очікування можуть перешкоджати ефективній роботі вчителів. Один із способів зменшення можливого негативного впливу ефекту Пігмаліона полягає в тому, щоб допомогти вчителям усвідомити існування цього феномену і його наслідків.