Метод бесіди - психологічний вербально-комунікативний метод, що полягає у веденні тематично спрямованого діалогу між психологом і респондентом з метою отримання відомостей від останнього.
Загальна інформація
У психологічній бесіді відбувається пряма взаємодія психолога і респондента у формі усного обміну інформацією. Метод бесіди широко застосовується в психотерапії. Його також використовують як самостійний метод у консультативній, політичній, юридичній психології.
У процесі бесіди психолог, будучи дослідником, направляє приховано або явно розмову, в ході якої задає опитуваній людині питання.
Існує два види бесіди:
- Керована
- Некерована
Під час керованої бесіди психолог активно контролює перебіг розмови, підтримує перебіг бесіди, встановлює емоційний контакт. Некерована розмова відбувається при більшій в порівнянні з керованою віддачі ініціативи від психолога респонденту. У некерованій бесіді основна увага приділяється наданню респонденту можливості виговоритися, при цьому психолог не втручається або майже не втручається в хід самовираження респондента.
У випадку і керованої, і некерованої бесіди від психолога потрібна наявність навички вербальної та невербальної комунікації. Будь-яка розмова починається зі встановлення контакту між дослідником і респондентом, при цьому дослідник виступає як спостерігач, що аналізує зовнішні прояви психічної діяльності респондента. Ґрунтуючись на спостереженні, психолог здійснює експрес-діагностику і коригує обрану стратегію проведення бесіди. На початкових етапах бесіди основним завданням розглядається спонукання досліджуваного суб'єкта до активної участі в діалозі.
Найважливішою навичкою психолога в ситуації бесіди є вміння встановлювати і підтримувати раппорт, дотримуючись при цьому чистоти дослідження, уникаючи нерелевантних (що заважають отриманню достовірного результату) вербальних і невербальних впливів на суб'єкт, які можуть сприяти активній зміні його реакцій. До руйнування раппорту з респондентом або ж до надання побічних навіювань на респондента можуть призвести необережні висловлювання з боку психолога, виконані, наприклад, у формі наказів, погроз, моральних навчань, порад, звинувачень, оціночних суджень щодо сказаного респондентом, заспокоєнь і недоречних жартів.
Види бесіди
Бесіди різняться залежно від переслідуваної психологічної задачі. Виділяють такі види:
- Терапевтична розмова
- Експериментальна розмова (з метою перевірки експериментальних гіпотез)
- Автобіографічна розмова
- Збір суб'єктивного анамнезу (збір інформації про особу суб'єкта)
- Збір об'єктивного анамнезу (збір інформації про знайомих суб'єкта)
- Телефонна розмова
Інтерв'ю відносять як до методу бесіди, так і до методу опитування.
Рефлексивне і нерефлексивне слухання
Виділяють два стилі ведення бесіди, причому в її ході один може змінювати інший залежно від контексту.
Рефлексивне слухання
Рефлексивне слухання - стиль ведення бесіди, в якому передбачається активна мовленнєва взаємодія психолога і респондента.
Рефлексивне слухання використовується з метою здійснення точного контролю правильності сприйняття отриманої інформації. Використання цього стилю ведення бесіди може бути пов'язано з особистісними властивостями респондента (наприклад, низький рівень розвиненості комунікативних навичок), необхідністю встановити те значення слова, яке мав на увазі балакучий, культурними традиціями (етикет спілкування в культурному середовищі, до якого належать респондент і психолог).
Три основні прийоми підтримки бесіди і контролю отримуваної інформації:
- З'ясування (уточнення запитань)
- Перефразування (формулювання висловленого респондентом своїми словами)
- Словесне відображення психологом почуттів респондента
Нерефлексивне слухання
Нерефлексивне слухання - стиль ведення бесіди, в якому використовується лише необхідний з точки зору доцільності мінімум слів і технік невербальної комунікації з боку психолога.
Нерефлексивне слухання застосовується в тих випадках, коли існує необхідність дати суб'єкту виговоритися. Воно особливо корисне в ситуаціях, де співрозмовник виявляє бажання висловити свою точку зору, обговорити хвилюючі його теми і де він відчуває труднощі у вираженні проблем, легко збивається з думки втручанням психолога і веде себе закріпно у зв'язку з різницею в соціальному становищі між психологом і респондентом.