Блюма Вульфівна Зейгарник, 1921 р.
Фільм "Університет практичної психології" "
Основи патопсихології в роботі практичного психологаскачати
відео
Патопсихологія - практична галузь клінічної психології, що вивчає розлади психічних процесів (наприклад, при психічних хворобах) і станів психологічними методами, здійснюючи аналіз патологічних змін на основі зіставлення з характером формування і протікання психічних процесів, станів і властивостей особистості в нормі.
У практичні завдання патопсихології входить аналіз структури психічних розладів, встановлення ступеня зниження психічних функцій, диференційна діагностика, вивчення особливостей особистості та дослідження ефективності терапевтичних впливів.
Існує відмінність між патопсихологією, або розгляд психічної сфери людини з точки зору методів психології, і психопатологією, що розглядає психіку людини з точки зору нозології та психіатрії. Клінічна психопатологія досліджує, виявляє, описує і систематизує прояви порушених психічних функцій, патопсихологія ж розкриває психологічними методами характер протікання і особливості структури психічних процесів, що призводять до спостережуваних у клініці розладів.
Засновниками російської патопсихології вважаються Б.В. Зейгарник і С.Я. Рубінштейн.
Коротка історія і сучасний стан
Патопсихологія, як і нейропсихологію, можна по праву вважати вітчизняною галуззю клінічної психології, біля колиски якої стояли Л.С.Виготський, учениці К.Левіна Б.В.Зейгарник і С.Я.Рубінштейн.
У роки Великої Вітчизняної війни всі великі психологи, в тому числі цілий ряд відомих вчених - А.Н.Леонтьєв, Б.В.Зейгарник, С.Л.Рубінштейн, А.В.Запорожець, Б.Г.Ананьєв та інші - пішли працювати у військові госпіталі: вони допомагали пораненим з ураженням головного мозку відновлювати порушені психічні функції. Це дало поштовх розвитку клінічної психології, тому що був накопичений великий матеріал щодо порушень психічних функцій, пов'язаних з локальними ураженнями мозку.
Свого бурхливого розвитку патопсихологія досягає до 70-х рр. XX століття. Саме в ці роки побачили світ основні праці вітчизняних патопсихологів. Тоді ж було закладено фундамент підготовки фахівців-патопсихологів для психіатричної клініки. Це були перші вітчизняні практичні психологи. Остаточно теоретичні дискусії навколо предмета, завдань і місця патопсихології в психіатричній клініці завершилися до середини 80-х рр. XX століття.
В даний час відбувається процес диференціації патопсихології на окремі напрямки. Зокрема, з клінічної патопсихології виділилася самостійна галузь - судова патопсихологія.
Патопсихологічний експеримент
Патопсихологічний діагностичний експеримент має специфічні відмінності від традиційного тестового методу дослідження в плані процедури дослідження та аналізу результатів дослідження за якісними показниками (відсутність тимчасового обмеження виконання завдання, дослідження способу досягнення результату, можливості використання допомоги експериментатора, мовленнєві та емоційні реакції під час виконання завдання тощо). Хоча сам стимульний матеріал методик може залишатися класичним. Саме це відрізняє патопсихологічний експеримент від традиційного психологічного та психометричного (тестового) дослідження. Аналіз протоколу патопсихологічного дослідження - особлива технологія, що вимагає певних навичок, а сам «Протокол - душа експерименту» (Рубінштейн С.Я., 1970).