Невроз, як і багато інших захворювань, набагато легше запобігти, ніж лікувати. Але лікувати його можна і потрібно. Лікування неврозу, як правило, тривале. Проводить його тільки фахівець у тісному контакті з родиною дитини. Ніякої загальної схеми лікування всіх неврозів, яку можна було б опублікувати в журналі або науково-популярній книжці, не існує. Боротьба з неврозом завжди, абсолютно у всіх випадках вимагає вироблення суто індивідуальної стратегії і тактики лікування.
Чи може невроз пройти сам собою? Так, в деяких випадках може (особливо якщо мова йде про травматичні неврози). Але лікування все одно краще, так як один невроз (і в цьому він схожий на відоме соматичне захворювання - запалення легенів) ніби торить доріжку іншому. Після одного перенесеного запалення легенів ризик наступного запалення (після провокації - ангіни, грипу, бронхіту) підвищується у багато разів. Так само йде справа і з неврозом. Тільки роль провокуючого фактора тут буде виконувати психічна травма.
На першому етапі подолання захворювання на невроз лікарі-невропатологи часто виписують хворій дитині транквілізатори, антидепресанти, рідше - снодійні препарати. Але самі по собі ці препарати не виліковують неврозу.
Основний метод лікування неврозу - це психотерапія. Якщо мова йде про підлітка, то психотерапією займаються саме з ним, якщо дитина зовсім малий - психотерапію проходить вся сім'я. Для дітей «середнього» віку (5-11 років) найбільш оптимальною часто є ігрова психотерапія. Мета психотерапії - усунення психічної травматизації дитини, а також виявлення внутрішнього конфлікту і по можливості її вирішення.
Хвора на невроз дитина відчуває себе немічною і неспроможною, яка програє або вже програла в життєвій боротьбі. Завдання психотерапії і тих корекційних заходів, які психотерапевт рекомендує батькам і самій дитині, - зробити адекватною її самооцінку (сказати «підвищити» - не можна, оскільки при істеричному неврозі вона часто надмірно завищена), повернути дитині почуття спроможності і впевненості в собі.
Невроз відмінника - приклад роботи психолога
Якщо припустити, що у Василіси невроз, то повинні бути наявні всі його компоненти. Давайте дивитися.
Передневрозний характер - має місце. Василіса гіперотвітня, педантична, тривожна, незважаючи на всі свої здібності і досягнення не впевнена в собі («Сто разів все перевірить»). Дуже залежна від думки оточуючих, боїться зробити помилку і повести себе «не так». Характер Василіси, судячи з усього, результат взаємодії виховання і темпераменту. За темпераментом Василіса, швидше за все, флегматик, схильна все робити неквапливо і як слід. А гіперотвітальність, високу вимогливість до себе в ній виховали мама і бабуся. Робити багато, на совість, та ще й все робити правильно, все встигати - це важко. Тому Василіса допізна сидить за уроками, майже не гуляє, не відвідує ніяких гуртків. Див.