Соціоніка - вчення про сприйняття людиною інформації про навколишню реальність та інформаційну взаємодію між людьми (у більш вузькому прикладному сенсі - про одну зі сторін психологічної сумісності), ключовим поняттям якої є «тип інформаційного метаболізму» (соціотип).
У соціоніці, залежно від двох перших функцій, а також послідовності цих двох, всі люди без винятку діляться на:
- логіків і етиків (однією - будь-якою! - з перших двох функцій є логіка або етика)
- інтуїтів і сенсориків (однією - будь-якою! - з перших двох функцій є інтуїція або сенсорика)
- екстравертів та інтровертів (залежно від першої функції - вважається, що якщо перша екстравертна, то друга інтровертна і навпаки)
- раціоналів та ірраціоналів (залежно від першої функції - вважається, що якщо перша раціональна, то друга ірраціональна і навпаки)
Соціонічний тип - він же тип інформаційного метаболізму - це тип психіки людини, який визначається взаємним розташуванням функцій. Соціотип визначає способи отримання та обробки інформації, можливості людини при взаємодії з навколишньою дійсністю і зокрема при відносинах з людьми, її сильні і слабкі сторони. Всього в соціоніці розглядається 16 типів інформаційного метаболізму (соціонічних типів). Дивіться Соціонічний тип
Ставлення до соціоніки
Ректор Університету практичної психології, професор Н.І. Козлов про соціоніка каже так: "Моє ставлення до соціоніки непросте. З точки зору практики мені вона не потрібна, я легко розбираюся в людях і без поділу їх на соціонічні типи, розвиток калібрування і вчуття дає можливість впевнено говорити і що у людини в душі зараз, і що від неї чекати в майбутньому. При цьому я бачу, що багатьом людям соціоніка потрібна і цікава, допомагає їм організувати свої погляди на психологію людини, привчає придивлятися до людських особливостей, стилю їх спілкування та особливостей їх поведінки. Думаю, що в цьому відношенні соціоніка дуже корисна.
А ось з точки зору науки до соціоніки у мене найсерйозніші претензії. Основні її поняття невизначені, експериментальна перевірка відсутня, а твердження про вродженість типів, точніше про те, що людина свій тип змінити не може - невірно. За тридцять років роботи в Синтоні я бачив, як люди себе змінюють. Природно, серйозно змінити можуть себе не всі, не всі особистісні особливості можливо змінити за розумні терміни, але прибрати, наприклад, проблемну інтроверсію і розвинути у людини здорову екстраверність - цілком реально. Важко погодитися і твердженням соціоніки про те, що логіка протистоїть етиці: розвинена особистість природним чином будує своє життя на підставі етичних цінностей і одночасно вибудовує розумні стратегії досягнення життєвих цілей. І така будова особистості - не природна даність з народження, а результат виховання або самовиховання. Особистість - це не даність, а проект, це задум, який може бути втілений «».
Джерела
- Л.Бескова, Є.Удалова. Уроки соціоніки, або Найголовніше, чого нас не навчили в школі.
- В.Гуленко. Опис соціонічних типів та інтертипних відносин.
- В.Стратиевская. Как сделать, чтобы мы не расставались.
- Е.Филатова. Искусство понимать себя и окружающих.
- Литов Д.А. Соціоніка: від рольової гри до теорії відносин між психологічними типами
- Литова М. Ф., Литов Д. А. Про перспективи соціоніки як науки (критичний огляд деяких соціонічних концепцій).
- Д.Павлов. Соціоніка і сучасна метадигма науки
- Сапегін А. Що типологізує соціоніка.