Книга Е. Аронсона «» Громадська тварина. Введення в соціальну психологію ".
У людини, яка відчуває фрустрацію, є сильне бажання накинутися на джерело фрустрації. Однак часто це «джерело» виявляється занадто великим або невизначеним, щоб можна було тут же дати йому здачі. Наприклад, чи може дати здачі принижуючому його вчителю шестирічний школяр? Однак школяр може спрямувати свою агресію проти менш сильної людини, що знаходиться поруч, навіть якщо той зовсім ні при чому! Точно так само, при масовому безробітті проти кого або проти чого виступить людина, яка втратила роботу - проти економічної системи? Ні, вона занадто велика і занадто невизначена. Безробітному стане набагато комфортніше, якщо він виявить когось менш туманного і більш конкретного, кого можна звинуватити. Можливо, емігранта-гастарбайтера. А в нацистській Німеччині це були євреї, в Каліфорнії дев'ятнадцятого століття - китайські іммігранти, на сільському американському Півдні - негри. Кілька років тому Карл Ховланд і Роберт Сірс виявили, що в період між 1882 і 1930 рр. виявилося порівняно легко передбачити число лінчувань негрів на Півдні США в кожен конкретний рік, якщо знати щорічну ціну на бавовну! Як тільки ціна падала, кількість лінчувань зростала. Коротше, як тільки люди відчували економічну кризу, вони, ймовірно, відчували і значну фрустрацію, яка призводила до збільшення числа судів Лінча та інших насильницьких злочинів.
Загальна картина пошуку «цапів відбувайлів» свідчить про те, що люди схильні звернути свою агресію проти тих груп, які не викликають у них симпатії, які добре помітні і які відносно безвладні. Більше того, форма, яку приймає агресія, залежить від того, що дозволено і прийнято «своєю» групою: в описуваних суспільствах лінчування чорношкірих або єврейські погроми не були частим явищем, поки вони не отримали схвалення з боку домінуючої культури або субкультури.