Вищі психічні функції (англ. higher mental functions) - психічні процеси, соціальні за своїм походженням, опосередковані за будівлею, довільні за характером регуляції і системно пов'язані один з одним.
Вищі психічні функції - одне з основних понять сучасної психології, введене Л. С. Виготським і далі розвинене А. Р. Лурія, А. Н. Леонтьєвим, А. В. Запорожцем, Д. Б. Ельконіним, П. Я. Гальперіним та ін.
Вищі психічні функції - культурні, а не натуральні психічні процеси, вони детерміновані не генетикою, а суспільством і людською культурою.
Ще раз основні пункти, що характеризують ВПФ. Це функції:
- Соціальні за своїм походженням - говорить про те, що це не щось вроджене, ці процеси формуються прижиттєво при безпосередньому впливі культури (сім'ї, школи тощо). Основний механізм - інтеріоризація, овнутрення зовнішнього у внутрішнє.
- Опосередковані по будові - внутрішнім інструментом їх здійснення є культурні знаки. В першу чергу це мова, в цілому - уявлення про те, що в культурі прийнято і зрозуміло.
- Довільні за характером регуляції - людина може ними свідомо керувати.
Список ВПФ
До вищих психічних функцій впевнено відносять пам'ять, мислення, мову і сприйняття. Чи відносити до вищих психічних функцій увагу, волю, мотивацію в цілому, внутрішні почуття і соціальні емоції - питання спірне.
Основна трудність тут у тому, що за визначенням ВПФ - функції довільні, а довільність другого списку під питанням. Для розвиненої людини це цілком довільні функції, для масової особистості ці функції мимовільні.