Океани здаються нам чимось вічним і незмінним, але це не так. За оцінками вчених, Атлантичний океан з кожним роком стає ширшим на кілька сантиметрів. Водночас Тихий океан скорочується. Але чому?
Завдяки новим даним вчені довели, що процес зміни меж океанів набагато складніший, ніж січталось раніше
Це повільне зміщення океанів відбувається через триваючий рух тектонічних плит Землі, оскільки плити під Америкою відокремлюються від плит під Європою і Африкою. Глибинні геофізичні сили, що лежать в основі цього епічного явища, вивчені ще далеко не повністю, але дослідники нещодавно визначили один з найважливіших факторів, що сприяють тому, що відбувається.
У новому дослідженні вчені припускають, що срединно-океанічні хребти - гірські утворення, які виникають уздовж морського дна між тектонічними плитами - можуть бути більш залучені в перенесення матеріалу між верхньою і нижньою мантією під земною корою, ніж вважалося раніше.
«Плити і шлейфи зазвичай вважаються місцем найбільшої активності, тоді як срединно-океанічні хребти зазвичай не грають ніякої ролі», - пояснює група під керівництвом сейсмолога Метью Агіуса з Університету Саутгемптона у Великобританії.
Щоб заповнити прогалини в знаннях, дослідники розгорнули флот з 39 сейсмометрів уздовж дна Атлантики для реєстрації сейсмічних рухів під Срединно-Атлантичним хребтом - кордоном хребта, що тектонічно відокремлює Америку від Європи і Африки.
Сейсмічні дані, записані в експерименті, відстежували потік матеріалу в перехідній зоні мантії, яка знаходиться (як неважко здогадатися) між верхньою і нижньою мантією. Це дозволило команді отримати зображення перенесення матеріалу на глибинах до 660 кілометрів від поверхні!
Результати показують, що зміни хімічного складу матеріалу не обмежуються невеликими глибинами Срединно-Атлантичного хребта, але можуть виникати на найглибших ділянках перехідної зони мантії. Це вказує на те, що матеріал з нижньої мантії піднімається вгору.
Хоча вже було відомо, що срединно-океанічні хребти сприяли феномену розширення морського дна, нові результати показують, що загальні процеси, пов'язані з цим явищем, простягаються набагато глибше до коріння Землі, ніж вважалося. Вони як і раніше можуть відбуватися навіть в тих областях морського дна, які відзначені явними областями субдукції плит.