Люди, які знайшли притулок у кам'яних човнових сараях під час виверження вулкана Везувій, вмирали повільніше тих, хто не сховався, прийнявши найжахливішу і болісну смерть.
Під час виверження Везувію 79 року нашої ери вибух не вбив відразу всіх у Геркуланумі - морському форпості Помпеї. Люди встигли сховатися в кам'яних сараях для човнів, де їх чекала більш болісна смерть: вони запікалися і задихалися протягом довгого часу. На це вказують результати останніх досліджень.
Раніше вважалося, що всі, хто втік від легендарного виверження, були миттєво спалені хвилею розпечених вулканічних газів і гарячого попелу, що накрила місто. Але проведений нещодавно аналіз останків, знайдених у Геркуланумі, спростовує цю теорію і розповідає про більш повільну і жахливу смерть врятованих від ударної хвилі.
Дослідники вивчили структуру кісток і рівень колагену в них у 152 осіб, виявлених у човнових сараях. Вчені виявили більше колагену, ніж очікували, а значить жертви не просто згоріли в спеці Везувію. Структура їх ребер дозволяє припустити, що втікачі піддавалися впливу більш низьких температур, ніж ті, які були в момент виверження на вулицях міста. Згідно з оцінками, температура вибухової хвилі становила до 480 ° С.
Результати досліджень малюють жахливу картину: жителі Геркулануму сховалися тільки для того, щоб запечтися живцем, задихаючись токсичним вулканічним газом. Притулок виявився катівнею камерою, з якої ніхто не зміг вийти, робить висновок автор дослідження антрополог Тім Томпсон з Університету Тіссайда в Мідлсбро (Англія). Переважно в човнових сараях ховалися жінки і діти. Чоловіки були знайдені на узбережжі поруч, де вони спускали на воду човни, щоб поплисти з вогняного пекла.