Виявилося, що порода, яка вважалася вимерлою, весь цей час прекрасно себе почувала в умовах дикої природи.
Новогвинійський собака був відкритий наприкінці XIX століття, а свою назву він отримав за незвичайні вокальні здібності - він дійсно може «співати», видаючи приємні гармонійні звуки. Деякі вчені вважають, що ці собаки споріднені дінго, але таксономічний статус породи досі залишається невизначеним.
З 1970-х років новогвинейська співоча собака вважалася вимерлою - в дикій природі її з тих пір не бачили, і тільки в неволі збереглися кілька сотень представників породи. "Новогвинійський співаючий собака, як ми її знаємо, сьогодні фактично виведений людьми, - каже доктор Елані Остандер з американського Національного інституту здоров'я. - Вісім особин були привезені в США з високогорій Нової Гвінеї і схрещені один з одним ". При цьому через невелику чисельність популяції собаки втратили частину варіацій свого ДНК, що також поставило питання про перспективи виживання породи.
Але, як вдалося з'ясувати науковій групі під керівництвом доктора Остандер, новогвинейська співаюча собака весь цей час благополучно жила в горах Нової Гвінеї, правда, відома вона була людям під іншою назвою - високогірна дика собака. Раніше вчені припускали, що гірські собаки були предками співаючих, проте проведений групою Остандер генетичний аналіз показав, що фактично це одна і та ж порода.
За словами авторів дослідження, геном диких гірських собак і співаючих не повністю ідентичний, але пояснюється це тим, що вони були фізично розділені протягом декількох десятків років. В іншому ж вони повністю схожі. І вчені впевнені, що тепер за допомогою схрещування їм вдасться вивести «справжню співаючу собаку». А крім того, вони мають намір скористатися зручним випадком і дослідити вплив генетики на вокалізацію - не виключено, що гвінейські співаючі собаки зможуть допомогти в лікуванні голосових порушень у людей.