Аналіз останків давніх воїнів показав, що лактозостійкість у жителів Європи почала поширюватися тільки в останні три тисячі років.
Провівши генетичний аналіз останків воїнів, загиблих у битві на Толлензі приблизно 3200 років тому, міжнародна група вчених під керівництвом професора Йоахіма Бургера з Університету Майнца і Даніеля Вегманна з Університеа Фрібурга виявила, що тільки кожен восьмий з цих стародавніх європейців був здатний розщеплювати лактозу і таким чином вживати в їжу молоко. "Сьогодні даною здатністю, так званою лактозостійкістю, володіють 90 відсотків жителів цього регіону, - каже професор Бургер. - І це величезна різниця, якщо задуматися про те, що їх поділяє не більше ніж 120 поколінь ".
За словами авторів дослідження, єдиним підходящим в даному випадку поясненням є природний відбір. «Ми виходимо з того, що за останні три тисячі років у лактозостійких індивідуумів було більше дітей, тобто ці діти мали кращі шанси на виживання, ніж ті, хто не мав даної здатності», - пояснює професор Вегманн. Вчені підрахували, що в одному поколінні на сто осіб з непереносимістю лактози було 106 лактозостійких, і таким чином ген, що забезпечує цю здатність, отримав до сьогоднішнього часу широке поширення.
Бургер і його наукова група ще 2007 року довели, що практично ніхто з перших європейських землеробів не мав здатності розщеплювати лактозу. «І це дивно, що до часу битви на Толлензі, тобто майже через чотири тисячі років після появи сільського господарства в Європі, переносимість молока у дорослих була ще такою рідкісною», - каже німецький професор.
Однак залишається питання, які еволюційні переваги мала здатність вживати в їжу молоко після грудного віку. Однозначно автори дослідження поки відповісти на нього не можуть, але деякі припущення у них є. За словами Бургера, молоко, як поживна і рідина, могло, наприклад, підвищувати шанси на виживання в періоди голоду або нестачі чистої питної води - і в ранньому дитячому віці, і в більш старшому.