У 2020 році фінські еволюційні антропологи з університетів Турку і Гельсінкі провели дослідження на історичному матеріалі, пов'язаному з періодом Другої світової війни, і підтвердили припущення про те, що стрес і близьке зіткнення зі смертю активізує репродуктивну поведінку жінок.
Для дослідження були використані майже 38 тисяч повоєнних інтерв'ю з фінськими жінками, евакуйованими з Карелії в період з 1942 по 1944 рік. У цих інтерв'ю містяться дані про дату і місце їх народження, заняття, а також дати народження їхніх дітей. Понад 4000 з цих жінок були членами воєнізованої організації «Лотта Свярд», які виконували допоміжні завдання - в госпіталях, армійських їдальнях і на постах ППО.
Дані з інтерв'ю цих жінок вчені порівняли з даними їхніх однолітків і сестер. У результаті з'ясувалося, що ті, хто був у «Лотта Свярд» під час війни, після її закінчення раніше заводили дітей, народжували більше і з меншими проміжками в часі. Причому раніше за інших після закінчення війни народжували молоді дівчата, які вступили в організацію у віці 15 років.
Контрольне порівняння даних тільки рідних сестер, одна з яких була в організації, показало ті ж результати, з чого автори дослідження роблять висновок, що причина активізації репродуктивної поведінки пов'язана не сімейним оточенням або генетикою, а саме з обставинами, пережитими під час війни.
Вчені пояснюють отримані результати еволюційною логікою - якщо організм усвідомлює високу ймовірність своєї смерті, то він змінює поведінку і віддає перевагу репродуктивному результату, а не відкладеній турботі про потомство, розраховуючи підвищити шанси, що хоча б хтось із його дітей виживе.
Автори дослідження визнають, що вони не перші прийшли до цього висновку, але відзначають, що їм вперше вдалося перевірити його на «натурному експерименті», коли представники однієї популяції були тимчасово розділені на дві групи, одна з яких перебувала в умовах сильного стресу і близькості до смерті.