З одного боку - гачки, з іншого - війлок: багато сплутаних ниток, що утворюють петельки. Гачки чіпляються за петлі, і виходить не найміцніша в світі, але зручна сполука. Розбираємося, як виробники примудряються посадити дуже багато гачків на полотно.
Застібку-липучку придумав швейцарський винахідник Жорж де Местраль. Ідею він запозичив біля квіток ріпейника: головне - зробити побільше гачків, які зачепляться за будь-яку ворсисту поверхню. Чим більше гачків на квадратний сантиметр, тим краще: одна зачіпка - це майже нічого, а багато - вже надійне зчеплення. перші зразки були бавовняними, потім у справу пішов нейлон, і до середини 50-х у де Местраля була готова технологія промислового виробництва липучки.
Щоб зробити багато крихітних гачків, з нагрітого нейлонового полотна витягують петлі, а потім розрізають їх пилкою з дуже дрібними зубчиками.