Середньовічні замки зазвичай видаються чимось казковим: зубчасті стіни, вкриті мхом, розсувний міст через рів, шляхетний лицар в обладунках поспішає звільнити красуню, заточену у вежі. Природно, на ділі все було не так романтично. Ми зібрали 9 фактів, які позбавлять вас від ілюзій на рахунок життя в середньовічних замках.
Не будь-який замок насправді замок. Сьогодні словом «замок» ми називаємо практично будь-яку значну будову епохи Середньовіччя, будь то палац, великий маєток або фортеця - загалом, житло феодалу середньовічної Європи. Таке побутове вживання слова «замок» розходиться з його вихідним значенням, адже замок - це в першу чергу фортифікаційне зміцнення. Всередині замкової території могли бути будови різного призначення: і житлові, і релігійні, і культурні. Але все ж в першу чергу основна замкова функція - оборонна. З цієї точки зору, наприклад, не є замком знаменитий романтичний палац Людвіга II - Нойшванштайн.
Запорука оборонної потужності будь-якого замку - його правильне місце розташування а не особливості будови, як здається на перший погляд. Звичайно, планування зміцнення важливе для оборони замку, але дійсно неприступним робить його не товщина стін і розташування бійниць, а правильно обране місце будівництва. Крутий і високий пагорб, до якого майже неможливо підібратися, відвісна скеля, звивиста дорога до замку, яка прекрасно прострілюється з фортеці, визначають результат битви в набагато більшій мірі, ніж все інше.
Ворота - найвразливіше місце в замку. Звичайно, в фортеці повинен був бути центральний вхід (в мирні моменти, буває, хочеться красиво і урочисто увійти, не все ж час замок обороняється). При захопленні завжди простіше прорватися в той вхід, який вже є, ніж створювати новий, руйнуючи масивні стіни. Тому особливим чином проектували ворота - вони повинні були бути досить широкими для віз і досить вузькими для армії противника. Кінематограф часто грішить, зображуючи замковий вхід із великими дерев'яними воротами: такі були б вкрай непрактичними в обороні.
Внутрішні стіни замку були кольоровими. Інтер'єри середньовічних замків нерідко зображують у сіро-коричневих тонах, без будь-якого облицювання, просто як внутрішній бік голих холодних кам'яних стін. Але мешканці середньовічних палаців любили яскраві фарби і щедро прикрашали внутрішнє оздоблення своїх житлових приміщень. Мешканці замків були багаті і, звичайно, бажали жити в розкоші. Наші ж уявлення пов'язані з тим, що в більшості випадків фарба не витримала випробування часом.
Великі вікна - велика рідкість для середньовічного замка. Як правило, вони були відсутні зовсім, поступаючись місцем множинним невеликим віконним «прорізам» у замкових стінах. Крім оборонної мети, вузькі віконні прорізи захищали приватність мешканців замку. Якщо вам зустрінеться замкова споруда з розкішними панорамними вікнами, швидше за все, вони з'явилися в більш пізній час, як, наприклад, в замку Роктайад на півдні Франції.
Таємні ходи, секретні двері та підземелля. Прогулюючись по замку, знайте - десь під вами пролягають приховані від очей обивателя коридори (можливо, хтось бродить по них і сьогодні?). Загублені - підземні коридори між будовами фортеці - дозволяли непомітно переміщатися по фортеці або залишати її. Але біда, якщо зрадник відкривав таємні двері противнику, як це сталося під час облоги замку Корф у 1645 році.
Штурм замку не був таким швидкоплинним і легким процесом, як це зображують у кіно. Масована атака була досить екстремальними рішенням у спробі захопити замок, що піддає необґрунтованому ризику основну військову силу. Замкові облоги ретельно продумувалися і довго реалізовувалися. Найголовнішим було співвідношення требушета - метальної машини - з товщиною стін. Щоб пробити пролом у замковій стіні, вимагалося від декількох днів до декількох тижнів, тим більше, що просто діра в стіні не гарантувала взяття фортеці. Наприклад, облога замку Харлех майбутнім королем Генріхом V тривала близько року, і замок впав тільки тому, що в місті скінчилися запаси провізії. Тож стрімкі атаки середньовічних замків - це елемент кінофантазій, а не історичних реалій.