Монс - бельгійське університетське місто розташоване півсотнею кілометрів південно-західніше Брюсселя. Історичну вагомість йому надає давно присвоєний владою столичний статус графства Геннегау а також усталена репутація центру кам'яновугільного басейну. Сьогодні його дев'яностодвухтисячне населення ефективно експлуатує місцеві підприємства харчової коксохімічної цементної скло-керамічної промисловості.
Розвинена в Монсі і металообробка. Вражає також асортимент легкої промисловості міста, що випускає полотно бавовняні вовняні тканини виплітає витончені мережива. Транспортні потреби перерахованих виробничих потужностей обслуговує залізничний вузол, що став частиною індустріальної схеми міста.
Фундамент сьогоднішнім цивілізаційним досягненням заклало неолітичне поселення, яке злило серцем володінь Нервіанів. Римляни побудували під водійством Юлія Цезаря форт, що вінчав вершину пагорба. Цей-то пагорб перебільшено названий горою (латині Montes - власне означає «гора») і дав своїми пологими скатами назву місту.
Значимість у середовищі паломників Монс став знаходити в середньовіччі. Релігійне піднесення міста послужило життя на його території знатної франкської дами Вудру (Валтруди) канонізованою через її благочестя в 1039 році. Графським наказом Ено Болдуїна IV обнесла місто кілометровою стіною Монсу було надано статус укріплення.
Місто неодноразово в зміни сторіччя ставало ареною бойових ристалищ. У XVI столітті за володіння Монсом билися підтримуваний гугенотами Людовик Оранський і іспанці війни XVII - XVIII століть тимчасово обдаровували місто невпинно змінюваними господарями, а в 1914 році саме тут британська армія вперше пізнала тяжкість битв гіршої Першої світової війни. Не обійшли місто бомбардувальні удари 1944 року після яких Монс не відразу відновив торговий і архітектурний потенціал відрізняє його нині.
Місце розташування Монса в глибині вугледобувного району нітрохи не пошкодили міської екології. Схили пагорбів, що дарували назву місту, забудовані купецькими будинками в архітектурних уподобаннях XVII - XVIII століть, що утворюють затишні мощені вулички. Відсутність видатних монументів надає місту архітектурну однорідність, супроводжувану дружелюбністю жителів і дивовижною чистотою вулиць.
Скарбниця церкви святої Водри зберігає унікальні експонати VII - XIX століть. Тут, поряд з релігійними творами золотих справ майстрів, представлені цілком світські раритети. Зокрема, демонструються скульптури, тканини, картини і книги, що збиралися століттями.
Репутацію місця паломництва Монсу створили також інші релігійні будівлі, якими насичена архітектура міста. Серед історичних будівель переважають церкви, монастирі, каплиці та абатства. Особлива гордість городян - барокова дзвіниця, побудована в 1661 - 1669 роках. Встановлені на ній 49 дзвонів вознесені над землею на 87 метрів.
Серед нерелігійних визначних пам'яток виділяється ратуша, стіни якої прикрасили Монс у XV столітті, принісши натхнення ренесансу. Околиці ж міста рясніють пам'ятниками і кладовищами - такі сліди світових воєн, що прокотилися тут.