Університетське місто Саарбрюккен було утворене в 1909 році шляхом злиття населених пунктів Саарбрюккена Санкт-Йоганна і Мальштатт-Бурбаха. Слово Sarabriga від якого відбулася назва міста має кельтське походження в якому Sara означає - поточна вода а Briga - скеля великий камінь. Саме так була названа перша міська фортеця з якою і почалася історія поселення.
Граф Йоганн Перший дарував міські права одночасно і Саарбрюккену і Санкт-Йоганну. Тридцятирічна війна завдала значної шкоди саарбрюкенцям у 1637 році тут залишилися в живих всього 70 осіб. Трохи пізніше в 1677 р. Людовик Чотирнадцятий повелів спалити завойоване містечко врятувати вдалося лише 8 будинків.
Життя в Саарбрюккен повернулося 1741 року, коли тут почали видобувати вугілля, почало розростатися будівництво. Договором від 5 грудня 1908 року три міста-сусіди були перетворені в одну адміністративну одиницю - місто Саарбрюккен. Під час Другої світової війни багато будівель виявилися зруйнованими бомбовими ударами. Відновлений Саарбрюккен сьогодні став політичним культурним і економічним центром федеральної землі Саарланд.
Головною пам'яткою Саарбрюккена вважається однойменний замок у стилі бароко, збудований Фрідріхом Йоахімом Штенгелем на лівому березі річки Саар. У стінах будівлі сьогодні розташовується муніципальний орган управління. З 2003 по 2007 роки біля замку вироблялися археологічні розкопки, виявлені в їх результаті руїни фортеці доступні для огляду відвідувачів.
До замку веде міст Альтебрюкке через Саар, деякі помилково вважають, що саме від нього і сталася назва міста. Сам міст був побудований в 1564 році, два рази повністю перебудовувався, в 1904 році в середній його частині встановили кінну статую кайзеру Вільгельму Першому, зруйновану у воєнний час сорокових років. Відновлювати її не стали.
Найстарішою церковною будівлею міста вважається побудована в 13 столітті капела Святої Єлизавети. Лютеранська церква св.Людвіга також входить в офіційний список визначних пам'яток Саарбрюккена.
Але не тільки рукотворними пам'ятниками може похвалитися місто, на кордоні Саарбрюккена і Зульцбаха знаходиться так звана «палаюча гора». У 17 столітті з невідомої причини всередині рудникової гори почалася пожежа, яка триває й донині. Залежно від напрямку вітру можна побачити, що піднімається догори дим, земля навколо ніколи не остигає.