Шарлеруа - бельгійське місто розмістило своє двохсоттисячне населення в півсотні кілометрів південніше Брюсселя. Його засновники - іспанці - задумали спочатку звичайну фортецю, призначену захистити територію від короля французів Людовіка XIV. Названа іспанськими будівельниками Шарнуа фортеця з часом розрослася до міського рівня знайшовши ім'я Шарлеруа - на честь п'ятирічного тоді короля Іспанії Карла II.
На жаль зазначений представник іспанської гілки Габсбургов був виключно немічний - фізично і психічно. Можливо саме це позначилося на суперечливій історії названого на його честь міста. Досить сказати, що незабаром поле заснування в 1666 році його стали осаджувати іноземні армії.
За своє існування Шарлеруа побував в руках голландців французів австрійців періодично повертаючись до іспанців. Лише 1830 року він перейшов Бельгії під юрисдикцією якої перебуває понині.
Справжній поштовх бельгійській економіці дало руйнування міських стін, що відбувалося поступово в 1867 - 1871 роках. Ця подія зняла територіальні обмеження для розвитку Шарлеруа вивівши Бельгію на друге місце після Великобританії за сукупністю виробництва скляної та металургійної продукції а також рівнем вугледобувної галузі.
Саме велика кількість шахт забезпечила місту неофіційну назву «Чорної країни». Продовжуючи багатовікову традицію в двадцятих - п'ятдесятих роках століття минулого в Шарлеруа кинулися міняли один одного хвилі італійських шахтарів шістдесят тисяч з яких нині складають третину осілої частини городян. Наступне витіснення нафтою більш дорогого вугільного палива ознаменувало пришестя кінця промислової революції позначилося на економіці Шарлеруа створивши важкопереборні проблеми.
Прагнення можновладців компенсувати реструктуризаційні втрати зводяться до спроб диверсифікувати міську економіку. Зокрема за рахунок розвитку аерокосмічної промисловості. Допомагають утримати планку фінансового благополуччя і розташований в Шарлеруа залізничний вузол грає перевалочну роль аеропорт і канал безпосередньо виводить до Північного моря.
Представляє інтерес неокласична ратуша Шарлеруа, зведена відносно недавно - в 1936 році. Другий свій поверх вона надала Музею витончених мистецтв, зали якого заповнюють картини художників, які вшанували ці місця фактом свого народження або ж тимчасового перебування. Підсумки натхненної творчості тут представили і сюрреалісти, і експресіоністи, і імпресіоністи, і карикатуристи, і непорушно вірні натурі реалісти.
Базиліка Святого Христофора, розташована навпроти ратуші, що спочатку замишлялася як невелика барокова церква, кілька разів зазнавала розширення і оновлення. Вперше її вигляд коригували в 1957 році, останню косметичну процедуру вона пережила в 1994 році. На тлі переважно бетонних будівель, що відрізняють міську забудову, ратуша виглядає досить естетично.
Не обділені певного роду пам'ятками та околиці Шарлеруа. Зокрема, колишня шахта Буа-дю-Казьє надала свої знелюднені штреки під Центр промислової спадщини. Його родзинками є Промисловий музей і Музей скла, що збирають чимало екскурсантів.