Ужице - західне місто Сербії чисельність населення якого дещо перевищує стотисячну позначку. Знайдені археологами поховання відносять даний регіон до місць проживання іллірійських народів серед яких численністю залишених слідів виділяються племена Аутаріяті і Партіні. Значно пізніше увійшовши в розширену територію Римської імперії ті, хто оточує сучасну Ужицю землі, влилися в провінцію Далмацію.
Поява слов'янських племен відзначена в середньовіччі доповнилася переселенцями з Білої Сербії таємниця знаходження якої не розшифрована понині. Ужице увійшла 1180 року в середньовічну державу Рашка стала перехідним призом у багатовіковій міжусобиці, кінець якій 1463 року поклала Османська імперія поглинула місто. Лише в 1807 році Перше Сербське Повстання звільнило Ужице від правління турецької влади надавши торгово-ремісничу спрямованість її господарської діяльності.
Національне звільнення навіть спирався на настільки скромний економічний потенціал яким представляються регіональна торгівля і ремесла стимулювало культурний та інтеграційний розвиток міста. Про це свідчать своєрідні «річні кільця» на історичному древі Ужиці. Рік 1839 - відкриті перші школи одна з яких призначена початковій освіті а друга належить до вищої; 1841 року з'явилася пошта; рік 1853 став для Ужиці особливо родючим - місто обзавелося госпіталем і першою бібліотекою.
На солідні індустріальні рейки міську економіку як не дивно почали переводити маленькі фабрички випускали з 1868 року війлочну продукцію і вовняні ковдри. Наступним досягненням датованим 1880 роком стала партія шкіряних виробів вироблена побудованою тут фабрикою. Нарешті саме в Ужиці звели в 1900 році першу сербську гідроелектростанцію, яка використовувала на благо городян закони інженера Тесли.
Особливо прославило місто 1941 рік коли комуністичні партизанські сили звели його в ранг столиці «Ужицької республіки». Ця самопроголошена сербська «республіка» населена третю мільйона непокірних громадян кілька місяців відстоювала залишки суверенітету розтерзаної гітлерівцями Югославії. У пориві подяки післявоєнна соціалістична країна додала до споконвічної назви міста партійну кличку вождя югославських партизанів перетворивши стародавній населений пункт на Титово-Ужиці яким він перебував до 1992 року.
Пам "ятки та екскурсії
Саме місто Ужице порівняно скупо наділене прикметними місцями. Тут присутні кілька пам'яток, краєзнавчий музей, будівлі оригінальної архітектури споруди XIX століття. Та ще річний фестиваль народного танцю здатний привабити туристів.
Найбільш цікаві пам'ятки облюбували оточуючі Ужицю місця. Наприклад, поодаль від міста зависають на вапняній скелі руїни зведеної в XIV столітті фортеці, зруйнованої в 1863 році сербськими патріотами в перипетіях антитурецької боротьби. З покинутих бастіонів відкривається дивовижний огляд горбистого ландшафту, що розсікає звивистою річкою.
Цікава печера Потрець розташувалася по шосе Белград-Ужице. Вхід п'ятдесятиметрової висоти відкриває хитромудрі вигини яскраво освітленого підземелля. Шанси заблукати в Потреці відсутні начисто - електрифікована підземна галерея обладнана необхідними покажчиками.