Депакінч  хроно таблетки - інструкція, відгуки

Depakine^ chrono, SANOFI WINTHROP INDUSTRIE (Франція), опис затверджено в 2020 році

Форма випуску, склад та упаковка

Таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою

• Таблетки пролонгованої дії, покриті оболонкою практично білого кольору, продовгуваті, з ризиком з обох сторін. 1 таб.
• вальпроат натрію * * 333 мг
• вальпроева кислота * * 145 мг
• спомогательные вещества: кремнія діоксид колоїдний безводний, метилгідроксипропілцелюлоза 4000 мПа.с (гіпромеллоза), етилцелюлоза (20 мПа.с), сахаринат натрію, кремнію диоксид колоїдний гідратований, метилгідроксипропіллюлозу 6 мПа.с (гіпромеллоза), 30% суєрперсія поліакрилата при виразі (при виразом, виразом, виразом, виразом, виразом, виразом, виразом, виразом, виразом, шю)

Фармакологічна дія

Протиепілептичний препарат, надає центральну міорелаксуючу і седативну дію. Виявляє протиепілептичну активність при різних типах епілепсії. Основний механізм дії, мабуть, пов'язаний з впливом вальпроєвої кислоти на GABA-єргічну систему: підвищення вмісту GABA (ГАМК) в ЦНС і активування GABA-єргічної передачі.

Фармакокинетика

Всмоктування

Біодоступність вальпроату натрію і вальпроєвої кислоти при прийомі всередину близька до 100%. Прийом їжі не впливає на фармакокинетичний профіль препарату. При прийомі пігулок Депакінчаххроно 500 мг в дозі 1000 мг/сут Cmin в плазмі становить 44.7 ^ 9.8 мкг/мл, а Cmax в плазмі становить 81.6 ^ 15.8 мкг/мл. Tmax у плазмі становить 6.58 2.23 год. Css у плазмі досягається протягом 3-4 днів регулярного прийому препарату. Середній терапевтичний діапазон сироваткових концентрацій вальпроєвої кислоти становить 50-100 мг/л. При обґрунтованій необхідності досягнення більш високої концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові слід ретельно зважувати співвідношення очікуваної користі і ризику виникнення побічних ефектів, особливо дозозалежних, оскільки при концентрації вальпроєвої кислоти більше 100 мг/л очікується збільшення побічних ефектів аж до розвитку інтоксикації. При плазмовій концентрації понад 150 мг/л потрібно зниження дози препарату. Форма пролонгованої дії має такі характеристики:

• відсутністю часу затримки всмоктування після прийому;
• продовженою абсорбцією;
• ідентичною біодоступністю;
• меншим значенням Cmax (зниження Cmax приблизно на 25%), але з більш стабільною фазою плато від 4 до 14 год після прийому;
• більш лінійною кореляцією між дозою і концентрацією препарату в плазмі крові.

Розподіл

Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) високе (90-95%), дозозалежне і насичуване. Vd залежить від віку і зазвичай становить 0.13-0.23 л/кг маси тіла або у людей молодого віку 0.13-0.19 л/кг маси тіла. Вальпроєва кислота проникає в цереброспинальну рідину і в головний мозок. Концентрація вальпроєвої кислоти в лікворі становить 10% від відповідної концентрації в плазмі. Вальпроева кислота виділяється з грудним молоком. У рівноважному стані концентрація вальпроєвої кислоти в грудному молоці становить 1-10% від її концентрації в плазмі.

Метаболізм

Метаболізм вальпроєвої кислоти здійснюється в печінці шляхом глюкуронування, а також бета-, омега- і омега-1-окислення. Виявлено понад 20 метаболітів, метаболіти після омега-окислення мають гепатотоксичну дію. Вальпроева кислота не володіє індукуючим ефектом на ізоферменти системи цитохрому Р450: на відміну від більшості інших протиепілептичних препаратів, вальпроева кислота не впливає на ступінь, як власного метаболізму, так і на ступінь метаболізму інших лікарських засобів, таких як естрогени, прогестагени і непрямі ^ агулянти.

Виведення

Вальпроева кислота переважно виводиться нирками після кон'югації з глюкуроновою кислотою і бета-оксиління. Менше 5% вальпроєвої кислоти виводиться нирками в незміненому вигляді. T1/2 становить 15-17 год. Плазмовий кліренс вальпроєвої кислоти у пацієнтів з епілепсією становить 12.7 мл/хв.

Фармакокинетика у особливих груп пацієнтів

У пацієнтів похилого віку, пацієнтів з нирковою та печінковою недостатністю пов'язування з білками плазми крові зменшується. При важкій нирковій недостатності концентрація вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти може підвищуватися до 8.5-20%. При гіпопротеінемії загальна концентрація вальпроєвої кислоти (вільна + пов'язана з білками плазми крові фракції) може не змінюватися, але може і зменшуватися через збільшення метаболізму вільної (не пов'язаної з білками плазми крові) фракції вальпроєвої кислоти. При комбінації з протиепілептичними препаратами, що індукують мікросомальні ферменти печінки, плазмовий кліренс вальпроєвої кислоти збільшується, а T1/2 зменшується, ступінь їх зміни залежить від ступеня індукції мікросомальних ферментів печінки іншими протиепілептичними препаратами. Значення T1/2 у дітей у віці старше 2 місяців близькі до таких у дорослих. У пацієнтів із захворюваннями печінки T1/2 вальпроєвої кислоти збільшується. При передозуванні спостерігалося збільшення T1/2 до 30 год. Гемодіалізу піддається тільки вільна фракція вальпроєвої кислоти в крові (10%). Згідно з літературними даними у деяких пацієнтів, які приймають естрогеновмісні препарати, спостерігалося збільшення кліренсу вальпроєвої кислоти приблизно на 20%, що може призвести до зменшення її сироваткової концентрації. Була відзначена міжіндевидуальна варіабельність. Недостатньо даних для встановлення достовірного взаємозв'язку фармакокінетичних і фармакодинамічних параметрів у зв'язку з виявленою взаємодією.

Особливості фармакокинетики при вагітності

При збільшенні Vd вальпроевої кислоти в III триместрі вагітності, збільшуються її нирковий і печінковий кліренс. При цьому, незважаючи на прийом препарату в постійній дозі, можливе зниження концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі. Крім цього, при вагітності можлива зміна ступеня зв'язування вальпроєвої кислоти з білками плазми крові, що може призводити до збільшення вмісту в сироватці крові вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти.

Показати

Дорослі

• Як монотерапію або комбінацію з іншими протиепілептичними засобами:
  • лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні);
  • синдром Леннокса-Гасто;
  • лікування парціальних епілептичних нападів (парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї)
• лікування та профілактика біполярних афективних розладів.

Діти старше 6 років

Як монотерапію або комбінацію з іншими протиепілептичними засобами:

• лікування генералізованих епілептичних нападів (клонічні, тонічні, тоніко-клонічні, абсанси, міоклонічні, атонічні);
• синдром Леннокса-Гасто;
• лікування парціальних епілептичних нападів (парціальні напади з вторинною генералізацією або без неї).

Режим дозування

Депакін^ хроно призначений тільки для дорослих і дітей старше 6 років з масою тіла понад 17 кг. Ця лікарська форма протипоказана дітям віком до 6 років (ризик потрапляння таблетки в дихальні шляхи при ковтанні). Депакін^ хроно являє собою лікарську форму пролонгованого вивільнення діючої речовини, це дозволяє уникнути різких підйомів концентрації вальпроєвої кислоти в крові після прийому препарату і більш тривало підтримує постійну концентрацію вальпроєвої кислоти в крові протягом доби.

Таблетки пролонгованої дії Депакінчаххроно 300 мг або 500 мг можна ділити для полегшення прийому індивідуально підібраної дози. Таблетки приймають цілком, не розчавлюючи і не розжовуючи їх.

Епілепсія

Добову дозу лікар підбирає індивідуально. Для запобігання розвитку нападів епілепсії препарат слід застосовувати в мінімальній ефективній дозі. Добову дозу встановлюють відповідно до віку і маси тіла пацієнта. Рекомендується ступеневе (поступове) збільшення дози до досягнення мінімальної ефективної дози. Не було встановлено чіткого зв'язку між добовою дозою, концентрацією в плазмі і терапевтичним ефектом. Тому оптимальну дозу слід встановлювати в основному за клінічною відповіддю. Визначення концентрації вальпроєвої кислоти в плазмі крові може послужити доповненням до клінічного спостереження, якщо епілепсія не піддається контролю або є підозра на розвиток побічних ефектів. Діапазон терапевтичної концентрації в крові зазвичай становить 40-100 мг/л (300-700 мкмоль/л). При монотерапії початкова доза зазвичай становить 5-10 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла, потім цю дозу поступово підвищують кожні 4-7 днів з розрахунку 5 мг вальпроєвої кислоти на кг маси тіла до дози, необхідної для досягнення контролю над приступами епілепсії. Середні добові дози (при тривалому застосуванні):

• дитячий вік від 6 до 14 років (маса тіла 20-40 кг) - 30 мг вальпроєвої кислоти/кг маси тіла (600-1200 мг);
• дитячий вік від 14 до 18 років (маса тіла 40-60 кг) - 25 мг вальпроєвої кислоти/кг маси тіла (1000-1500 мг);
• дорослі та пацієнти похилого віку (маса тіла від 60 кг і вище) - в середньому 20 мг вальпроєвої кислоти/кг маси тіла (1200-2100 мг).

Хоча добова доза визначається залежно від віку і маси тіла пацієнта, слід брати до уваги широкий спектр індивідуальної чутливості до вальпроату. Якщо епілепсія не піддається контролю при таких дозах, їх можна збільшити під контролем стану пацієнта і концентрації вальпроєвої кислоти в крові. У деяких випадках повний терапевтичний ефект вальпроєвої кислоти з'являється не відразу, а розвивається протягом 4-6 тижнів. Тому не слід збільшувати добову дозу вище рекомендованої середньої добової дози раніше цього терміну. Добова доза може бути розділена на 1-2 прийому, переважно під час їжі. Застосування в один прийом можливе при добре контрольованій епілепсії. Більшість пацієнтів, які вже приймають Депакін^ у лікарській формі непролонгованої дії, можуть бути переведені на Депакін^ хроно відразу ж або протягом декількох днів, при цьому пацієнти повинні продовжувати приймати підібрану раніше добову дозу. Для пацієнтів, які приймали раніше інші протиепілептичні засоби, переказ на прийом препарату Депакінчас хроно слід проводити поступово, досягаючи оптимальної дози препарату приблизно протягом 2 тижнів. При цьому слід відразу зменшити дозу іншого протиепілептичного препарату, який пацієнт приймав раніше, особливо якщо це фенобарбітал. Скасування протиепілептичного препарату, який пацієнт приймав раніше, слід проводити поступово. Оскільки інші протиепілептичні препарати можуть звернемо індукувати мікросомальні ферменти печінки, слід протягом 4-6 тижнів після прийому останньої дози цих протиепілептичних препаратів моніторувати концентрацію вальпроєвої кислоти в плазмі і при необхідності (у міру зменшення індукуючого метаболізму ефекту цих препаратів) знижувати добову дозу вальпроєвої кислоти.

При необхідності комбінації вальпроєвої кислоти з іншими протиепілептичними засобами їх слід додавати до лікування поступово.

Маніакальні епізоди при біполярних розладах

Дорослі Добову дозу лікар підбирає індивідуально. Рекомендована початкова добова доза становить 750 мг. Крім цього, в клінічних дослідженнях також показаний прийнятний профіль безпеки для початкової дози 20 мг вальпроату натрію на кг маси тіла. Депакінча хроно можна приймати 1 або 2 рази/сут. Дозу слід збільшувати якнайшвидше до досягнення мінімальної ефективної терапевтичної дози, яка викликає бажаний клінічний ефект. Середнє значення добової дози знаходиться в діапазоні 1000-2000 мг вальпроату натрію. Пацієнти, які отримують добову дозу понад 45 мг/кг/сут, повинні перебувати під ретельним медичним наглядом. При продовженні лікування маніакальних епізодів при біполярних розладах препарат застосовують в індивідуально підібраній мінімальній ефективній дозі. Особливі групи пацієнтів Діти старше 6 років і підлітки жіночої статі, жінки з дітородним потенціалом і вагітні жінки: лікування препаратом Депакінчасхроно слід починати під наглядом фахівця, який має досвід лікування епілепсії та біполярних розладів. Лікування слід починати тільки в тому випадку, якщо інші види лікування неефективні або не переносяться, а при регулярному перегляді лікування слід ретельно повторно оцінювати співвідношення користі та ризику. Препарат слід призначати при дотриманні Програми запобігання вагітності. Кращим є застосування препаратів, що містять вальпроеву кислоту, в монотерапії і в найменших ефективних дозах і, якщо можливо, в лікарських формах з пролонгованим вивільненням. Під час вагітності у разі відсутності альтернативних методів лікування при епілепсії добова доза препарату повинна ділитися, як мінімум, на 2 разові дози. Хоча у пацієнтів похилого віку є зміни фармакокинетики вальпроевої кислоти, вони мають обмежене клінічне значення, і дозу вальпроевої кислоти у пацієнтів похилого віку слід підбирати відповідно до досягнення забезпечення контролю над приступами епілепсії. У пацієнтів з нирковою недостатністю та/або гіпопротеінемією слід враховувати можливість збільшення концентрації вільної (терапевтично активної) фракції вальпроєвої кислоти в сироватці крові, і при необхідності зменшувати дозу вальпроєвої кислоти, орієнтуючись при підборі дози, головним чином на клінічну картину, а не на загальний вміст вальпроєвої кислоти в сироватці крові (вільної фракції і фракції, пов'язаної з білками плазми крові), щоб уникнути можливих помилок у підборі дози. Одночасне застосування з естрогеновмісними препаратами Вальпроєва кислота не зменшує терапевтичну ефективність гормональних контрацептивів. Однак препарати, що містять естроген, включаючи естрогеновмісні гормональні контрацептиви, можуть збільшити кліренс вальпроевої кислоти, що може призвести до зменшення її сироваткової концентрації і, як наслідок, зменшення її ефективності. Необхідно контролювати концентрацію вальпроєвої кислоти в сироватці крові і клінічну ефективність (контроль нападів і контроль настрою) при призначенні або скасуванні естрогеновмісних лікарських препаратів.

Побічна дія

Частота виникнення небажаних реакцій визначалася відповідно до класифікації ВООЗ: дуже часто (^ 1/10); часто (^ 1/100 і < 1 > Протипоказання до застосування

• підвищена чутливість до вальпроату натрію, вальпроєвої кислоти, вальпроату семінатрія, вальпроміду або до будь-якого з допоміжних компонентів препарату;
• гострий і хронічний гепатит;
• важкі захворювання печінки (особливо лікарський гепатит) в анамнезі у пацієнта та його близьких кровних родичів;
• важкі ураження печінки з летальним результатом при застосуванні вальпроєвої кислоти у близьких кровних родичів пацієнта;
• важкі порушення функції печінки;
• важкі порушення функції підшлункової залози;
• печінкова порфірія;
• встановлені мітохондріальні захворювання, викликані мутаціями ядерного гена, що кодує мітохондріальний фермент лід-полімеразу (POLG), наприклад, синдром Альперса-Хуттенлохера, і підозра на захворювання, обумовлені дефектами лід-полімерази;
• пацієнти зі встановленими порушеннями карбамідного циклу (циклу сечовини);
• одночасне застосування з мефлохіном;
• одночасне застосування з препаратами звіробою продірявленого;
• період вагітності при епілепсії, за винятком випадків відсутності альтернативних методів лікування;
• період вагітності при лікуванні та профілактиці біполярних афективних розладів;
• жінки зі збереженим дітородним потенціалом, якщо не виконані всі умови Програми запобігання вагітності;
• дитячий вік до 6 років.

Інструкція з пакування