У період терапії слід періодично здавати аналіз крові, а також перевіряти роботу нирок і печінки. У тому випадку, якщо для лікування мікозу застосовувалися глюкокортикостероїди, застосовувати кетоконазол можна тільки через чотирнадцять днів після закінчення лікування глюкокортикостероїдами. У пацієнтів, які страждають на ахлоргідрію, а також гіпохлоргідрією можливе неконтрольоване зменшення сили всмоктування, препарат може не діяти при вживанні всередину. Запивання кетоконазолу кислими напоями збільшує активність препарату. Алкоголь, а також лікарські засоби, що негативно впливають на печінку, підвищують можливість появи пошкоджень паренхіми печінки. Поєднання з алкоголем може спровокувати дисульфірамоподібні явища. Збільшує рівень похідних сульфонілмочевини, а також підвищує можливість розвитку гіпоглікемії. Одночасне вживання з ізоніазидом і рифампіном зменшує рівень кетоконазолу в крові. Зменшує амфотерицину В, збільшує рівень циклоспорину, дигоксину, тріазоламу і метилпреднізолону, а також непрямих ^ агулянтів у крові. Підвищує біодоступність індинавіра. Зменшує активізуючий вплив кортикотропіну на надниркові. При комбінуванні з терфенадином, цизапридом і астемізолом підвищує можливість розвитку складної форми тахікардії. Збільшує можливість появи крововиливу «прориву» в разі одноразового застосування гормональних протизаплідних засобів з малими дозами гормонів. Збільшує отруйну дію фенітоїну. Препарати з групи антацидів, блокаторів Н2-гістамінових рецепторів, а також антихолінергічні препарати зменшують вироблення кислоти в органах травлення, знижують всмоктування кетоконазолу. У зв'язку з тим, що при прийомі препарату слід врахувати безліч різних факторів, необхідна попередня консультація дерматолога.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND