Хронічний лімфаденіт розвивається на тлі гострого запалення лімфатичного вузла. Іноді ж процес відразу набуває хронічної течії, обходячи гостру фазу. Вчені вважають, що це залежить від того, які саме мікроорганізми викликають запалення. Симптомами хронічного запалення лімфатичних вузлів є зростання величини вузла зі збереженням його форми. Можна без зусиль промацати його обриси, які можуть бути як округлими, так і яйцеобразними. Вузол не припаяний до довколишніх клітин. При промацуванні виявляється, що вузол досить коло, промацування не викликає болю. Збільшення вузла не супроводжується погіршенням самопочуття пацієнта, не змінюється і температура тіла. Ці симптоми характерні для хронічного гіперпластичного лімфаденіту. Іноді при хронічному запаленні тканин лімфовузла починає заміщатися грануляційними клітинами, які не тільки з'являються замість лімфатичних клітин, але ще й виростають за межі вузла, охоплюють дерму, роблячи її тонкою. З часом тонка шкіра рветься і з'являється свищ. Незважаючи на те, що процес може супроводжуватися виділенням гною, більш явні проліферативні процеси. Гноя може бути зовсім мало, він може не витікати на поверхню шкіри, а підсихати на ній у вигляді корочки. Потрібно розрізняти хронічну форму гіперпластичного запалення лімфовузлів з підшкірною або шкірною гранулемою, скрофулодермою, підшкірним актиномікозом, а також, що найнебезпечніше, з метастазами раку. Тому часто призначається гістологія і цитологія тканин пухлого вузла. Нерідко гнійний процес проходить дуже активно і в такому випадку спостерігається картина хронічної форми гнійного запалення лімфовузла. І в такому випадку висока ймовірність розвитку аденофлегмони. Слід враховувати, що при хронічній гнійній формі захворювання всі його прояви розвиваються поступово і за більш тривалий термін, ніж при первинній гнійній формі. Запальний процес охоплює тканини, що знаходяться поруч із запаленим вузлом, який також збільшується, дотик до нього доставляє біль, неможливо виявити межу між вузлом і навколишніми його тканинами. Шкіра ніби приростає до вузла, вона червоніє і стає жорсткою. У ряді випадків спостерігається мимовільне очищення вогнища гною, поява свища. Після того, як запалення дещо пом'якшується, грануляції значно збільшуються в обсязі, і перебіг захворювання починає походити на хронічну гіперпластичну форму. Тому деякі вчені називають цей процес «мігруючою одонтогенною гранулемою». Якщо запалення починає розвиватися в зворотному напрямку, інфільтрат може зникнути, свищ заростає. Через якийсь час на місці свища залишається рубець, шкіра під яким ніби приклеєна до основи щелепи або більш глибоко лежачим тканинам.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND