Що стосується сечовини, то її синтез здійснюється в області печінки в момент знешкодження аміаку, який формується при реакціях дезамінування амінокислот. Сечовина являє собою низькомолекулярне з'єднання, якому властиво абсолютно спокійно проходити через мембрани клітин не тільки еритроцитів, але і паренхіматозних органів. Кількість сечовини в плазмі крові визначається відразу ж кількома факторами, а саме швидкістю ренальної перфузії, швидкістю її синтезу, а також швидкістю клубочкової фільтрації. Оскільки сечовину прийнято вважати осмотичним активним компонентом, дуже часто її надмірне скупчення стає причиною набряклості не тільки тканин паренхіматозних органів, але і підшкірної клітковини, міокарда, а також центральної нервової системи. Рівень сечовини в плазмі крові дає можливість в найперше оцінити роботу нирок людини. Стан, при якому кількість сечовини в крові збільшується відразу ж у кілька разів, називається уремією. Збільшення її рівня можливе як в результаті порушення роботи нирок, так і тлі регулярного вживання надмірної кількості білка, а також в результаті шлункової кровотечі. Якщо говорити про креатиніну, то ця речовина формується в момент раптового незворотного дегідратування креатину. У крові здорової людини практично завжди відзначається незмінна кількість даної речовини. Воно міститься не тільки в крові, а й у кишківнику, жовчі, спинномозковій рідині, а також у поті. Його фільтрація здійснюється через базальну мембрану клубочків. У нормальному стані кількість креатиніна, що формується, дорівнює кількості виведеного креатиніну. Одночасне збільшення кількості сечовини, а також даного компонента в крові є сигналом розвитку ниркової недостатності. Аналіз на цю речовину не тільки в крові, але і в сечі дає можливість оцінити, перш за все, швидкість клубочкової фільтрації. В даному випадку хворому проводять пробу Реберга. Збільшення кількості цієї речовини в крові може спостерігатися як при акромегалії, так і при променевій хворобі, синдромі тривалого розчавлювання, хронічній або гострій нирковій недостатності, масивному, механічному або хірургічному ураженні м'язів, зневодненні, а також гіпертиреозі. І, нарешті, сечова кислота являє собою кінцевий продукт пуринового обміну. Вона формується не тільки з ендогенних, а й з екзогенних пуринових нуклеозидів. Найбільша кількість сечової кислоти залишає організм разом з сечею. Решта її кількості виводиться з калом. Звертаємо увагу на той факт, що сечовій кислоті практично не властиво розчинятися у воді. Як тільки її рівень підвищується, в тканинах людського організму починають накопичуватися урати, що рано чи пізно призводить до розвитку подагри. Особливо часто ця патологія вражає представників сильної статі. Збільшення рівня сечової кислоти може свідчити про наявність не тільки подагри, а й ниркової недостатності, лімфоми, синдрому Льоша-Ніхана, лейкозу, токсикозу вагітних, мієломної хвороби, перніціозної анемії тощо. А ось зниження рівня сечової кислоти можливе при ксантинурії, низькопуриновій дієті, хворобі Ходжкіна, синдромі Фанконі та деяких інших станах.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND