Терапія лептоспірозу здійснюється виключно в умовах спеціалізованих інфекційних стаціонарів, іноді навіть у реанімації. В ході заходів з підтримання стану пацієнта дуже важливо вчасно виявити прояви ниркової недостатності, а також важких інфекційно-токсичних уражень. У зв'язку з цим слід контролювати сечовипускання пацієнта, роботу його серця і судин. Якщо захворювання протікає у важкій формі, хворому вливають імуноглобулін протиолептоспірозний по десять мілілітрів в першу добу, в наступні - по п'ять мілілітрів. Ін'єкції робляться внутрішньомишково протягом трьох діб. Пацієнтам також прописують пеніцилін у кількості, яка підбирається індивідуально з урахуванням складності захворювання і складової 6000000 - 12000000 одиниць на добу. Якщо ж захворювання проходить з менінгеальними проявами, слід вливати до 18000000 одиниць на добу. Тим хворим, у яких виявляється непереносимість пеніциліну, його замінюють препаратами з групи тетрациклінів, найдієвішим з яких на сьогоднішній день визнано доксициклін (по 0,1 грама двічі на добу протягом семи діб орально). Якщо хворий страждає на інтоксикацію і геморагічні прояви, йому прописують кортикостероїди, наприклад, переднизолон на вісім - десять діб. Крім цього, обов'язковий прийом полівітамінних препаратів. Тривалість перебування пацієнта в лікарні залежить від появи ускладнень, а також складності форми захворювання. Після закінчення лікування пацієнт переходить на амбулаторне обслуговування. Якщо у нього виявляються ускладнення на органи зору - у офтальмолога, якщо спостерігаються порушення роботи нервової системи - у невролога, якщо присутній нефрит - у нефролога. Якщо немає ніяких важких ускладнень обов'язково спостереження у інфекціоніста. Пацієнту слід уникати важкої фізичної праці, активних спортивних заходів, протягом трьох - шести місяців. Протягом двох - трьох місяців слід дотримуватися лікувального меню і правил здорового способу життя. Меню повністю виключає спиртне, жирне і смажене.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND