В основі механізму утворення ниркової гіпертензії лежить мляве виведення нирками солей натрію з організму. Підвищується кількість води в організмі, що викликає збільшення тиску. До цього процесу часто додається ще й посилення опору судинних стінок дрібних капілярів або посилення викиду крові серцевим м'язом. Основним фактором, що провокує захворювання, є гломерулонефрит, за ним слідує пієлонефрит у хронічній формі, далі вазоренальна гіпертензія. Також імовірний розвиток ниркової гіпертонії при склеродермії, системній червоній вовчанці, ревматоїдному артриті, нефропатії вагітних, периартеріїті, камінні в сечовому міхурі, амілоїдозі нирок, а також при порушеннях формування нирок або сечовевидних шляхів. Найчастіше ниркова гіпертензія, іменована ще ренальною (за назвою речовини, що провокує збільшення тиску) поділяється на три категорії: У першій категорії захворювання, що розвиваються при двох- або односторонньому порушенні ниркової паренхіми (нефропатія вагітних, пієлонефрит, діабетичний гломерулосклероз, гломерулонефрит, амілоїдоз). У другій категорії гіпертонія вазоренальна, яка розвинулася в результаті зменшення діаметру судин нирок, викликаного різноманітними факторами (як вродженими, так і придбаними). Третя категорія - це змішаний характер захворювання. Воно з'являється при одночасному порушенні тканин нирок і закупорки судин (новоутворення, кісти, нефроптоз). Ниркова гіпертензія може протікати як практично непомітно для пацієнта, так і приносити серйозні нездужання. Це пов'язано в першу чергу із загальним станом організму хворого і з порушенням роботи нирок. Дуже часто ниркова гіпертонія розвивається на тлі хронічної ниркової недостатності. Перебіг такого захворювання досить складний і завжди злоякісний. Підвищений тиск зазвичай ускладнює стан хворого і погіршує роботу нирок. Гіпертензія більш небезпечна з точки озлокачі процесу, ніж звичайна гіпертонія. При реноваскулярній формі в чверті випадків спостерігається злоякісний хід хвороби, при гломерулонефрите в дванадцяти відсотках випадків, при пієлонефріті в тринадцяти відсотках випадків. За такими показниками як рівень тиску, його стабільність, зміни в лівому шлуночку серця, а також порушення судин очного дна захворювання поділяється на чотири типи: транзиторний, лабільний, стабільний і злоякісний. При транзиторній формі тиск збільшується на час, очне дно в нормі, лівий шлуночок змінено слабо. При лабільній формі тиск збільшується помірно, але нестійко. Зменшується тільки за допомогою спеціальних препаратів. Судини очного дна дещо зменшені в діаметрі, лівий шлуночок злегка збільшений. При стабільній формі тиск збільшується і утримується на цих позиціях досить впевнено. Спостерігаються як гіпертрофія шлуночка, так і порушення судин очного дна. Злоякісна форма захворювання характеризується сильним збільшенням тиску: діастолічне збільшується до ста двадцяти - ста тридцяти міліметрів ртутного стовпа, а іноді навіть і до ста дев'яноста. Захворювання починається різко, стан хворого погіршується стрімко, лікування ускладнено.
COM_SPPAGEBUILDER_NO_ITEMS_FOUND