У затоці Сиваш цілющі бруди (пелоїди) знайдені зовсім недавно. Лабораторні дослідження і клінічні випробування пелоїдів довели їх унікальність і цілющі дії. Недалеко від родовища пелоїдів знаходиться джерело рожевої води. Деякі речовини з рожевої води потрапляють в пелоїди і роблять їх ще більш ефективними. Вода з рожевого джерела дуже насичена мінеральними речовинами, щільність її така, що потонути в ній не можна. Дослідженням пелоїдів Сиваша займалися вчені з Одеського інституту Медичної реабілітації та курортології. Пелоїди рекомендовані для терапії та попередження безлічі різних недуг. У складі пелоїдів Сиваша кислоти, мінерали, вуглеводи, солі, азотисті основи, хлористий калій і магній, бромістий магній і йодистий натрій. Крім цього, в пелоїдах є домішки гіпсу і перероблені мікроорганізмами останки органічного характеру. У зв'язку з тим, що лемурійська рожева вода володіє здатністю омолоджувати організм, ця якість передається і пелоїдам. Процедури з Сиваським брудом нормалізують багато процесів, що протікають в людському тілі, швидше відновлюються пошкоджені тканини, оновлюються клітини, припиняються вікові зміни. Цікаво те, що вчені до кінця ще не змогли вивчити всі компоненти і властивості Сиваських пелоїдів, однак, їх благотворна дія на організм незаперечна. Ефект від використання пелоїдів багатогранний: 1. Локальний вплив - зігріває і проникає в кров. Посилює кровотік, що сприяє якнайшвидшому потраплянню активних речовин з пелоїдів у кров, регулює роботу нервової системи, виводить отрути з крові. 2. Системний вплив - збільшує просвіт судин і викликає зменшення опір у периферичній кровоносній системі, зменшується навантаження міокарда, поліпшується робота внутрішніх систем. 3. Віддалений вплив - на сьогоднішній день тривалий вплив пелоїдів Сиваша ще до кінця не вивчено, однак, люди, які пройшли необхідну кількість процедур, помічають поліпшення стану нервової системи, зміцнення захисних сил організму. Сиваські пелоїди призначають при наступних недугах:

Іловий бруд (пелоїд) - це однорідна жирна субстанція темно-сірого забарвлення, пахнучи сірководнем. Цей вид лікувальної субстанції формується як у прісноводних водоймах, так і у водоймах із солоною водою. Основа мулу - це осадові породи, перероблені живими організмами. Де б не добувалися мулові бруду, в них завжди більше мінеральних компонентів, ніж органічних, яких зазвичай міститься від одного до п'яти відсотків. При цьому даний вид цілющої субстанції має нижчу вологість, ніж, наприклад, сапропелі або торф'яні. Так вологість від сорока до сімдесяти відсотків. Однією з головних відмінностей мулових грязей є високий рівень сірководню. Цей газ присутній як у пов'язаному вигляді, так і у вільному. Крім цього, сірководень може бути компонентом сульфатів, гідрату заліза сірчистого або сульфідних іонів. Сірководень та іони сульфіду впливають на загальний стан організму так само, як сірководневі води (наприклад, з джерел Мацести). Типове фарбування мулових грязей створюються завдяки гідрату заліза, який оточує частинки мулу. Загалом кількість сульфідних сполук у цих цілющих препаратах сягає половини відсотка, що дуже багато. Згідно з лабораторними даними, в подібних сірководневих мулових масах присутні речовини, схожі на антибіотики, гормони. Тому сірководневі пелоїди й ефективні при запальних процесах і для знищення шкідливих мікроорганізмів. Показані сірководневі пелоїди і в терапії порушень метаболізму. Сірководневі мулові маси формуються в товщах вод, які багаті і сульфатами. Солі елементів змиваються у воду з ґрунтів і залежно від величини частинок розносяться водою на різні відстані. Ті частинки, що розміром побільше, залишаються біля берега. Ті ж, що дрібніші, осідають у глибших частинах водойми. Саме за таким принципом і формується склад сірководневих мулових відкладень. Крім мінеральної складової тут присутні ще не перегниваючі частини водоростей, а також останки мешканців водойми. У подібній суміші поселяються мікроби, які переробляють частину мулу, виробляючи сірководень. Сірководень у свою чергу взаємодіє з іншими мінеральними включеннями, наприклад, із залізом. Тоді виходить сульфід заліза. Щоб використовувати сірководневу ілисту масу для лікування, її можна зібрати прямо у водоймі, довести до необхідної температури (зазвичай це не менше 45 градусів за Цельсієм) і робити компреси, примочки або аплікації.

Щороку тисячі любителів здорового способу життя в районі Євпаторії на лиманах обмазуються місцевим брудом в надії вилікуватися від своїх хвороб. Подібне використання лікувального бруду навряд чи може допомогти позбутися болячок. А декому може навіть пошкодити, адже лікувальний бруд (пелоїд) Євпаторії має потужний вплив на організм, який слід використовувати вміло. Пелоїди Євпаторії мулового походження, густі, в'язкі і блискучі, чорного забарвлення і зі специфічним запахом. У пелоїдах Євпаторії присутні окиси кальцію, заліза, калію, магнію, натрію, а також ліпіди, вуглеводи та багато інших біологічно активних речовин. Також у складі присутні і гази: аміак, метан і сірководень. Лікувальна маса володіє високою тепломісткістю і здатністю до вбирання води. Наскільки багато різних активних компонентів у пелоїдах, настільки багатогранна дія їх на людський організм. Пелоїди не так просто змити зі шкіри, при намочуванні, руки з неї зісковзують. Процедури з грязями Євпаторії на час збільшують кров'яний тиск (через якийсь час він зменшується до норми), прискорюють ритм дихання і серцевого скорочення, збільшується активність потових залоз, а також системи сечовознавства. Тому слід дуже акуратно самостійно використовувати лікувальні пелоїди. Зменшуються болі, нормалізується робота органів кроветворення, прискорюється кровообіг, збільшується амплітуда серцевих скорочень, прискорюється відновлення кісткової і м'яких тканин, зміцнюється захисна функція організму. Рекомендації щодо використання лікувальних пелоїдів слід отримувати тільки від лікаря, оскільки слід враховувати загальний стан здоров'я і підбирати спосіб використання пелоїдів. Можуть бути призначені аплікації, ванни загальні або локальні, маски, тампони з брудом і поєднання грязелечіння з іншими фізіотерапевтичними процедурами. При загальній ванні ніколи не обмазують брудом область серця, шию і голову. Якщо призначаються такі процедури, то роблять два - три сеанси поспіль, після чого слідує перерва, хоча б на день. Тривалість терапії від чотирнадцяти до шістнадцяти сеансів. Іноді призначають десять сеансів через день. Тривалість впливу від десяти до двадцяти хвилин. Всі впливи пелоїдами - це дуже сильні процедури, які не можна здійснювати на голодний шлунок, відразу після трапези. Слід перекусити нежирною їжею і через півгодини відправлятися на сеанс. Якщо спостерігаються такі небажані наслідки як тахікардія, приливи крові до щоків, слід негайно повідомити про це лікаря. Після закінчення процедури слід півгодини полежати, заборонено куріння і навіть читання. Корисна дія обробки пелоїдами відчувається ще чотири - шість тижнів після закінчення курсу. І через місяць - півтора спостерігається значне полегшення загального стану. У Євпаторії є спеціалізована грязелечебниця, в яку цілющу масу доставляють з Сак. Вже використані пелоїди вивозять назад, де вони з часом відновлюють лікувальні якості. Саме тому не рекомендується самостійно займатися грязелеченням, адже цілком може попастися на вже відпрацьовані пелоїди, які ще не відновили свої цілющі властивості. Лікування пелоїдами в Євпаторії показано при наступних недугах:

Гранулема голосових зв'язок являє собою доброякісну освіту, яка є наслідком роздратування або травми голосових зв'язок. У деяких випадках ця недуга виникає і через травму слизової гортані. Даний вид захворювання відзначається тільки у слабкої половини. Пояснити даний факт досить просто. Справа в тому, що саме у жіночого населення гортань набагато менше, ніж у чоловіків, ось вони і отримають різного роду травми. Подразнення гортані може відбутися і внаслідок закидання вмісту горлянки в гортань. До симптомів даної недуги можна віднести, насамперед, відчуття наявності чужорідного тіла в гортані. Крім цього у хворого може спостерігатися уривчастість або охриплість голосу. Звичайно ж, в даному випадку присутній і кашель. Саме з його допомогою людина намагається позбутися чужорідного тіла. Чим більше людина кашляє, тим сильніше вона дратує своє горло і гортань. У підсумку, гранулема розростається ще більше. Виявити наявність даної освіти вдається при звичайному огляді горла фахівцем. Як правило, дана патологія розташовується над голосовим відростком, так що побачити її не складає ніяких труднощів. Важливо відзначити і той факт, що інтенсивність прояву симптомів даної хвороби безпосередньо залежить від величини новоутворення. Чим воно більше, тим важче переносить його людина. Звертаємо увагу всіх читачів ще й на те, що наявність гранулеми може викликати больові відчуття, які дають про себе знати під час ковтання. І ще, позбутися даного виду гранулеми дуже важко. Для цього слід обзавестися терпінням і старанністю.

Сучасна медицина виділяє не просто велику, а дійсно величезну кількість різних видів цього захворювання. Для початку спробуємо зрозуміти, що взагалі являє собою хвороба. Під цим поняттям мають на увазі вогнище продуктивного запального процесу, який виглядає як щільний вузлик. Першим видом захворювання є гранулема актиномікотична. Дане захворювання супроводжується виникненням патології в результаті актиномікозу і характеризується скупченням величезної кількості гною. Іншим видом захворювання є гранулема анулярна або як її ще називають кільцеподібна. Існує ще й гранулема берилієва, яка характеризується появою сірувато-білих вузлів і виникає на тлі такого захворювання як бериліоз. Виникають патології в даному випадку безпосередньо в області легенів, а також у лімфатичних вузлах. Гранулема бруцельозна відзначається в медицині також досить часто. Цей вид цього захворювання складається безпосередньо з плазматичних, а також з епітеліоїдних клітин. Гранулема брюшнотифозна є наслідком черевного тифу. Існує ще й такий вид даної недуги як гранулема гігантоклітинна. До інших видів цієї недуги можна віднести також зубну, інкубаційну, ін'єкційну, ліпоїдну, інфекційну, лепроматозну, ліпофагну та багато інших видів. Список даних видів настільки величезний, що його зараз цілком і не пригадати. Може хтось і не повірить, але на сьогоднішній день відомі випадки виникнення та лістеріозної форми захворювання, якою не властиво виникати в органах людського організму.

Ця рослина любить тепло і вологу. Найкращі місця для його зростання - це вологі місця в тропіках Південної Азії. На сьогоднішній день більшість реалізованого на наших ринках імбиря завозиться з Індії. А колись саме він відкрив для жителів Стародавньої Греції і Риму світ азіатських прянощів. Завозити його стали тому, що корінці рослини можна зберігати досить довго, і він абсолютно спокійно переносить тривалі перевезення. Ця рослина багаторічна. Верх його чимось нагадує очерет по виду. Хоча вони зовсім не родичі. Можна спробувати виростити його вдома в горщикові. Для цього слід купити найсвіжіший і красивий корінець, який тільки знайдеться в магазині. При цьому для посадки можна використовувати навіть шматочок кореня з парою нирок. Якщо посадковий матеріал трохи жухлий, дозволяється покласти його в злегка підігріту воду на пару годин, це поверне корінь до життя. У горщик для посадки імбиря ґрунт слід взяти досить багатий. У тому випадку, коли вирощування рослини носить гастрономічний інтерес, підгодовувати його слід тільки натуральними добривами. Глибина посадки повинна бути такою, щоб нирки кореня на три сантиметри були покриті грунтом. Горщик слід поставити в тепло і поливати, щоб земля була вологою. Земля повинна бути пухкою, а на дно горщика обов'язково слід насипати шар матеріалу для дренажу. Тому що при відсутності доступу повітря до коріння, вони вражаються хворобами. Рослина не любить прямого сонця і протягів. Їсти можна і зелень імбиря, але якщо видаляти її занадто активно, то хороший корінь не дозріє.

Шкірка мандарина ненабагато поступається за цінністю самому плоду. А за деякими позиціями навіть і випереджає. Так, у цедрі достатня кількість вітаміну С, присутній пектин, каротин і флавоноїди. А найцінніша ефірна олія видобувається саме з корочок. У його присутності можна переконатися, просто придушивши корочку пальцями. У всі боки бризне ароматна рідина, яка дуже швидко відлетучується з поверхні пальців. Невисушена цедра корисна для активізації травлення, для лікування болів в області шлунка, здуття живота, діареї, кашлю. Якщо ж цедру підсушити, вона чудово активізує і робить більш тривалим роботу знеболюючих препаратів. 1. Для лікування запалення бронхів слід три столових ложки подрібненої сухої цедри заварити 400 мілілітрами киплячої води, потримати дві години, пропустити через сито, туди ж покласти дві столові ложки меду. Вживати по сто мілілітрів чотири рази на добу в підігрітому вигляді. 2. Щоб не хворіти на застуди і грип слід взяти дві столових ложки дрібно нарізаної цедри (свіжої), залити оріганами мілілітрами горілки, потримати сім днів. Пити по двадцять крапель вранці, в обід і ввечері за двадцять хвилин до прийняття їжі. 3. Для зняття різних запалень, а особливо запалення молочних залоз, слід взяти сто грамів цедри мандарина і двадцять грамів підземних частин солодкі, гарненько все здолати, додати чотириста мілілітрів води, прокип'ятити на малому спеці півгодини. Пропустити через сито. Цю кількість слід випити за добу, за два прийоми.

Венеричній гранулемі, також як і всім іншим венеричним захворюванням, властиво протягом дуже тривалого проміжку часу залишатися непомітною. Інкубаційний період даного захворювання може бути як тривалим, так і короткочасним. В даному випадку все залежить від особливостей організму хворого. Якщо говорити, загалом, то найчастіше він триває близько тридцяти днів. В даному випадку все залежить від імунітету хворого. Викликають венеричну гранулему тільця Донована. Як тільки інкубаційний період підійде до кінця, про себе відразу ж дадуть знати перші ознаки даної недуги. Найпершим з них стануть плями, що володіють яскраво-рожевим забарвленням. Розмір даних плям варіює від трьох до п'яти міліметрів. Буквально через кілька днів у центрі даних плям можна буде спостерігати папули, тобто вузолки дуже яскравого червоного кольору. Крім цього збільшаться і самі плями, приблизно через чотирнадцять днів їх розмір буде досягати вже чотирьох сантиметрів. Відразу ж звернемо увагу всіх читачів на те, що дане захворювання може супроводжуватися не тільки поверхневими, але ще й досить глибокими виразками. У деяких випадках вони можуть поширити прямо до кістки. Розташовуються дані виразки в зоні проміжності. Це можуть бути як статеві органи, так і пахові складки, сама проміжність, внутрішня частина стегон або область лобка. Бували й такі випадки, коли виразки спостерігалися на шкірному покриві навколо ануса. Крім язв при наявності даної недуги у хворого відзначається також озноб, часті головні болі, лихоманка, а також загальна слабкість.

Гранулема зуба являє собою гнійний мішечок, який всім своїм виглядом нагадує кисту. Незважаючи на те, що даний мішок досягає дуже маленьких розмірів, насправді він може послужити приводом розвитку величезних неприємностей. Їло в тому, що даний вид гранулеми розвивається непомітно для хворого. У підсумку, на обличчя цілий ряд ускладнень, деякі з яких можуть стати причиною загибелі людини. Методів лікування гранулеми на сьогоднішній день предостатньо. Досить часто, щоб впоратися з цією недугою, люди звертаються за допомогою і до народної медицини. Ось два рецепти з народу, якими можна скористатися при лікуванні даного вельми неприємного захворювання. Перший рецепт такий: необхідно взяти дві ємності, в одній слід покласти тридцять грам сухих подрібнених коренів аїру і залити все це підлогою літром горілки, а в іншу тридцять грам прополісу і також залити його такою ж кількістю горілки. Залишаємо дані суміші на чотирнадцять днів, після цього виймаємо їх і проціжуємо. Змішуємо одну чайну ложку отриманої настоянки прополісу з двома чайними ложками другої настоянки і використовуємо даний засіб для полоскання ротової порожнини. Рот слід полоскати не менше трьох хвилин. Другий же рецепт передбачає використання іржавого цвяха, який потрібно загострити на вогні, після чого промокнути його в липовому меді. Буквально через кілька секунд на цвяху з'явиться свого роду накип. Ось цю накипь необхідно зняти і змастити нею запалену десну. Цей рецепт найчастіше використовують для боротьби з набряком, яка виникає при гранулемі зуба.

Це одне з тих захворювань, якому властиво вражати не тільки дорослих, але ще й дітей. У найбільшої кількості дітей, їх приблизно дев'яносто відсотків з усіх хворих, спостерігається локалізована форма даного захворювання, тобто всього лише один осередок ураження. Розташовується даний осередок, як правило, на пензлях і руках або на стопах і гомілках. Колір наявних папул такий же, як і колір шкіри дитини. Розміри вогнища можуть сягати від двох до п'яти сантиметрів. Існують навіть такі випадки, коли у дитини відзначається одне кільце в іншому. Лікарі стверджують, що гранулеми можуть вражати і великі суглоби дітей. Крім локалізованої форми даного захворювання, у дитини також може виникнути і підшкірна кільцеподібна форма хвороби. Даний вид захворювання виникає тільки лише у дітей молодше шести років. В даному випадку гранулеми розташовуються неглибоко під шкірою на ліктях, пальцях, гомілках, передпліччях або на волосистій частині голови. У деяких випадках вони вискакують навіть на століттях. Перфорирующая кольцевидная гранулема - еще один вид данного заболевания, который также встречается у детей, но при этом случаи его возникновения являются единичными. У даному випадку утворені папули наділені затором, з якого постійно витікає речовина, дуже схожа з желатином. Варто зазначити, що цим папулам властиво збільшуватися в розмірах. І, нарешті, вкрай рідко у дитини спостерігається номінована кільцеподібна гранулема. Даний вид захворювання поширюється на тулуб, а також дистальні місця кінцівок.

Піогенною гранулемою іменують судинну пухлину або патологію, яка з'являється в результаті наявності в організмі людини піококового інфекційного захворювання. Найчастішою причиною розвитку даного захворювання прийнято вважати травми кожного покриву. Ця хвороба всім своїм виглядом нагадує пухлину, діаметр якої сягає близько трьох сантиметрів. Поверхня цієї пухлини є абсолютно гладкою. У деяких випадках вона може бути великозернистою. Піогенній гранулемі притаманний яскраво-червоний колір. У більшості випадків при наявності даної новоутворення у хворого спостерігається ще й кров'янисто-гнійна відокремлювана речовина. Розташовується ця новоутворення, як правило, на обличчі, стопах або пензлях. Щоб поставити точний діагноз, необхідно провести цілий ряд досліджень. Якщо цей вид захворювання дійсно присутній, тоді під час дослідження вдається виявити не тільки набряк сполучної тканини, але ще й запалення, а також розширення кровоносних судин. Щоб позбутися піогенної гранулеми, необхідно звернутися за допомогою до таких методів лікування як: електрокоагуляція, хірургічне вичерпування або криодеструкція. Варто відзначити, що досить часто від даного виду гранулеми вдається позбутися і за допомогою лазерних променів. Якщо курс лікування проведено правильно, тоді позитивних результатів можна чекати вже найближчим часом. Не варто забувати і про користь існуючих на сьогоднішній день спеціальних БАД (біологічно активних добавок), які також можна використовувати в боротьбі з численними захворюваннями шкіри.

Еозинофільна гранулема являє собою доброякісну недугу ретикулоендотеліальної системи. У більшості випадків даним захворюванням хворіють чоловіки, причому це можуть бути не тільки дорослі чоловіки, але і маленькі хлопчики. Відзначимо відразу, що проявляється дана недуга у вигляді численних поразок кісток. У медицині еозинофільну гранулему називають ще хворобою Таратинова. Які ж стадії розвитку даного захворювання? На сьогоднішній день лікарі-фахівці виділяють три стадії розвитку даної недуги - це перша, друга, а також третя стадії. При першій стадії хворі відчувають больові відчуття в області хребта. Крім цього спостерігається також загальне нездужання, слабкість у всьому тілі, підвищення температури тіла, а також випинання ураженої ділянки хребта. Друга стадії даного виду гранулеми супроводжується компресією хребця. У хворого спостерігаються мікроскопічні переломи хребта, які призводять до крововиливу в місце ураження. Зазначимо відразу ж, що друга стадія даного захворювання зберігається приблизно дванадцять місяців. Після цього починається третя стадія, під час якої тіло хребця починає набувати свою колишню форму. Так, так, саме колишню форму, але тільки в тому випадку, якщо весь цей час хворий не сидів, склавши руки. Своєчасно розпочате правильне лікування дає можливість подолати цю недугу. Наскільки швидко він відступить, залежить від загального стану здоров'я пацієнта, а також від того, яким чином його організм сприймає ті чи інші препарати.