Уреаплазма (уреаплазмоз) - захворювання, що викликається внутрішньоклітинним мікроорганізмом - уреаплазмою, яка не має клітинної структури. Вона розглядається в мікробіології як перехідний щабель від вірусів до одноклітинних; мешкає на слизовій оболонці статевих органів (переважно у жінок) і сечовевидних шляхів.
Уреаплазма - причини
До лідируючої причини поширення уреаплзмінної інфекції відносять статевий шлях (орально-генітальний). Ймовірність передачі після першого статевого акту залежить від стану імунітету партнера, його фізіологічної особливості.
Вертикальний шлях зараження (від матері до плоду) - також досить поширений шлях інфікування. У 30% новонароджених дівчаток виявляються колонізовані уреаплазми на шкірі, в дихальних шляхах і статевих органах. У хлопчиків цей показник, як правило, набагато менший. З часом може статися самовиліковність. Практика показує, тільки у 5% школярок, які не ведуть статеве життя, діагностують латентний уреаплазмоз.
Рідкісні шляхи передачі: контактно-побутовий, внутрішньоутробний (при наявності уреаплазми в навколоплодних водах), при трансплантації органів.
Уреаплазма - симптоми
У переважній більшості випадків захворювання протікає в латентній (безсимптомній) формі. Справа в тому, що уреаплазма, потрапляючи в організм, вливається в умовно-патогенну флору і стає її частиною. Як ми знаємо, імунітет тримає під контролем умовно-патогенне середовище, але зі зниженням захисних функцій організму уреаплазми, як і інші мешканці цього середовища, можуть почати безконтрольно розмножуватися, викликаючи запалення сечостатевої системи: сечового міхура, уретри, простати, матки, придатків тощо.
Зустрічається і гостра форма, яка характеризується наступними симптомами у жінок:
- рясні виділення з вологолища (кольпіт); -
цистит, часте болісне сечовипускання
; - запалення цервікального каналу
; - болю внизу живота.
У чоловіків спостерігається наступна симптоматика:
- біль і різь під час сечовипускання; -
уретрит
; - виділення каламутної сечі вранці.
Хочеться зазначити, що перелічені симптоми є наслідком багатьох ЗППП? Тому поставити правильний діагноз зможе тільки гінеколог або уролог, маючи на руках результати відповідних аналізів.
Уреаплазма - діагностика
При підозрі на уреаплазмову інфекцію пацієнту в першу чергу необхідно здати мазок (як жінці, так і чоловікові). При відхиленні в показниках мазка (підвищений лейкоцитоз) лікар відправляє хворого на детальне обстеження - ПЛР і бактеріальний посів.
Культурологічне дослідження дозволяє протягом 2-3 днів визначити культуру збудника, а метод ПЛР заснований на виділенні ДНК паразиту. Ці методи виявляють уреаплазму в організмі зі сто відсотковою точністю.
Допоміжний серологічний тест може бути використаний для виділення специфічних антитіл до уреаплазмозу. Корисний при рецидивуючих формах хвороби і формуванні ускладнень.
Уреаплазма - лікування і профілактика
Конкретну схему лікування уреаплазми розробляє фахівець. В основному вона включає в себе:
- антибактеріальну терапію, спрямовану на знищення інфекції. Добре зарекомендували себе антибіотики групи макролідів і хінолонів; деякі види антибіотиків тетрациклінового ряду не вітається через наявність стійких штамів;
- стимуляцію захисних сил організму;
Уреаплазма чутлива до сучасних фторхінолонів, що володіють великими антибактеріальними властивостями і величезною бактерицидною активністю. До того ж нові медикаменти мають фармакокинетичну цінність - високу абсорбцію і низьку токсичність.
Профілактичні заходи спрямовані на запобігання безладній статевій життя, використання бар'єрних методів контрацепції (презервативи). Жінка раз на півроку повинна спостерігатися у лікаря-гінеколога. При перших же неприємних відчуттях у сечостатевому тракті (часте болюче сечовипускання, болючі відчуття в низу живота) слід негайно звернутися до фахівця, оскільки наслідки гострої течії уреаплазми без відповідного лікування можуть бути серйозними, аж до розвитку безпліддя.