У нормі у дитини до п'яти років повністю повинні бути сформовані всі мовні навички. Якщо цього не сталося, то необхідно з'ясувати, чому виникло порушення мови і при необхідності надати комплексну логопедичну, психотерапевтичну, медичну допомогу.
В якому віці можна виявити мовні порушення
На думку педіатрів і дитячих психологів, порушення мови у дітей уважні батьки можуть виявити з першого місяця життя немовляти. На можливість розвитку даної проблеми в подальшому вказує неемоційний, монотонний плач новонародженого. У ранньому дитинстві затримка мовного розвитку визначається за такими ознаками:
- наприкінці першого місяця грудничок не висловлює голод або невдоволення криком;
- у чотири місяці немовля не посміхається, якщо дорослі розмовляють з ним;
- у п'ять місяців порушення мови у дітей проявляються відсутністю вимови звуків; малюки не шукають очима предмети, на які вказали дорослі;
- у сім місяців немовля не виголошує окремі склади, не реагує на своє ім'я;
- у дев'ять місяців малюк не говорить слова з однаковими звуками;
- у десять місяців не махає на прощання рукою;
- на рік не говорить осмислено окремі слова, не вслухається в музику, не виконує елементарних прохань;
- у два роки не показує на предмети, не вимовляє окремі слова, не розрізняє понять «маленький-великий».
Перелічені проблеми є ознакою загального порушення мовленнєвої функції. Щоб допомогти дитині, необхідно звернутися до таких фахівців для визначення причини патології та постановки точного діагнозу:
- отоларингологу для перевірки слуху малюка;
- невропатологу для діагностування наявності органічного ураження ЦНС;
- дитячому психологу, щоб визначити рівень інтелекту;
- окулісту для перевірки зору;
- логопеду, щоб виставити остаточний діагноз і підібрати способи корекції.
Не можна виставити діагноз після відвідування одного фахівця. Тільки комплексне обстеження дозволяє визначити причини, що викликали проблему.
Чому виникає мовне порушення
Зустрічаються різні фактори, що призводять до збою мовного розвитку у дітей. Вони можуть проявлятися окремо і поєднуватися між собою. До основних причин належать такі фактори:
- Генетична схильність. Можливо, у батьків мова формувалася пізніше, ніж у їх ровесників, або родичі страждали заїканням, а також порушеннями в області головного мозку, що відповідає за мовні конструкції. До спадкового фактору належать структурні аномалії ротової порожнини, порушення прикусу, патології ніба, коротка вуздечка.
- Причиною порушення мовних конструкцій є хвороби, перенесені на першому році життя. Найбільшу небезпеку становлять інфекції, менінгіт, запалення вуха, що призводить до зниження якості слуху, а часом і повної його втрати, що негативно позначається на сприйнятті мови. Також небезпечні травми неба, голови.
- Вроджені патології. Формування нервової системи, центру розвитку мовлення плоду відбувається до 12 тижнів вагітності. До найбільш негативних факторів відноситься перинатальне кисневе голодування, інфекції, які перенесла жінка в першому триместрі вагітності, травми. Патологія розвивається в результаті несумісності крові матері і плоду, на тлі чого токсини, що утворюються в дитячому організмі, порушують функціонування центру мови в головному мозку. Часті стреси, вживання алкогольних напоїв, куріння майбутньої матері, зайнятість на шкідливому виробництві негативно позначається на подальшому становленні мови у дитини.
- Патології під час пологів. До найбільш небезпечних для подальшого розвитку мови малюка відноситься асфіксія, що призводить до гіпоксії клітин головного мозку, використання щипців у процесі родопомогу.
- Загальне порушення мови проявляється у дітей, що ростуть в соціально несприятливих умовах, причому не обов'язково у питущих батьків з аморальною поведінкою. Проблеми з промовою у дитини можуть розвинутися і в благополучній сім'ї, де малюк страждає від дефіциту спілкування. Найбільш важливий для дитини дошкільного віку емоційний контакт з матір'ю.
Мова - складний психічний процес. Дитина почне говорити в тому випадку, якщо слух, головний мозок, артикуляція досягли необхідного ступеня розвитку, що залежить від стану здоров'я та оточення малюка. Брак яскравих вражень, відсутність умов для повноцінного спілкування проявляється затримкою не тільки психічного, а й фізичного розвитку.
Які бувають види порушень
До фонематичного розладу мови належать такі патології:
- брадилалія - характеризується уповільненою вимовою зі збереженням грамотності та чіткості;
- дислалія - заміна в словах деяких звуків при збереженні сприйняття мови;
- тахілалія - для неї характерне збільшення темпу розмови;
- дизартрія - проявляється проблемами з голосовими зв'язками, м'язами щік, мови, 1916, гортані;
- заїкання - виникає на тлі судомів, спазмів різних м'язів артикуляційного апарату; часто зустрічається в дошкільному віці, проявляється багаторазовим повторенням звуків або складів;
- ринолалія - це фонематичне порушення в народі називають мерзенністю, воно виникає через хронічний синусит, аномальну будову носової порожнини.
Крім фонематичного порушення зустрічаються внутрішні фактори, що викликають проблеми з промовою:
- алалія - є вродженою патологією через структурне пошкодження головного мозку на тлі кисневого голодування, травми, внутрішньоутробної інфекції;
- афазія - є придбаною патологією; діагноз встановлюється в тому випадку, якщо дитина дошкільного віку раніше говорила, але перестала спілкуватися мовними конструкціями на тлі травми, пухлини головного мозку.
Важке порушення діагностується при комбінації різних видів відхилень. Їхні діти починають розмовляти пізніше від ровесників, у них наявні дефекти вимови, словниковий запас бідний.
Які бувають групи порушень
Виділяють наступні групи дітей з порушеним розвитком мови:
- У першу групу відносять дітей, які добре розрізняють звуки, але у них відзначаються проблеми з вимовою деяких з них. Це відхилення зустрічається найчастіше і легко піддається корекції.
- У другу групу входять діти, які не вимовляють звуків, плутають їх між собою, переставляють склади. Вони також не домовляють закінчення слів.
- До третьої групи включаються діти з важкими порушеннями. Вони не здатні розрізняти звуки, не зливають їх у склади, не складають речення, у них бідний запас слів.
Щоб допомогти дітям з важкими порушеннями адаптуватися в суспільстві, необхідна спеціальна і термінова корекція.
Що робити батькам при мовних порушеннях у дитини
Якщо батьки помітили, що у дитини є проблеми з промовою, то їм необхідно:
- поспостерігати, як малюк спілкується з іншими дітьми, чи не страждає у нього комунікація; порушення спілкування з людьми часто викликається аутизмом;
- перевірити, чи немає у дитини проблем зі слухом;
- проконсультуватися з неврологом, дитячим психологом, логопедом;
- почати коригування.
Успіх корекційних занять залежить не тільки від роботи фахівців, а й від грамотних дій батьків.
Профілактика порушень
У дітей розвиток мовлення порушується по-різному, але профілактика буде загальна для всіх:
- з народження розмовляйте з немовлям, в ході спілкування проявляйте різні емоції;
- не сюсюкайте з немовлям, чітко вимовляйте слова;
- щодня займайтеся пальчиковою гімнастикою;
- у дошкільному віці займайтеся розвитком дрібної моторики, ліпіть, малюйте; відмінно розвиває мову гра в конструктор, мозаїку;
- кожен день виконуйте вправи для розвитку м'язів мови - вони є підготовчим моментом у становленні звуків;
- займайтеся дихальною гімнастикою, вона розвиває мовне дихання, допомагає боротися із заїканням;
- читайте книги, вчіть вірші, розширюйте словниковий запас.
Спільна діяльність дітей та батьків дозволить запобігти мовним дисфункціям.
Якщо у дитини після чотирьох років спостерігаються стійкі порушення у вимові звуків, слів, зверніться до логопеда для консультації. Своєчасна корекція допоможе уникнути розвитку подальших відхилень у розвитку та порушень у комунікації у дитини.