Фруктові дерева навчилися залучати лемурів-розповсюджувачів насіння запахом, йдеться в. У тих видів, для яких лемури є основними розповсюджувачами насіння, запах зрілих фруктів стає сильнішим, ніж у незрілих, а склад пахучих речовин змінюється. Водночас рослини, чиї насіння поширюють птахи, приваблюють їх не запахом, а зовнішнім виглядом або кольором.
Насіння багатьох тропічних дерев переносять ссавці або птахи, і, щоб їх залучити, рослини «вирощують» різноманітні фрукти. Згідно з однією з гіпотез, так рослини пристосовуються під переваги тварин, які є основними переносниками їхнього насіння. Раніше вчені з'ясували, як змінюється залежно від переносників насіння розмір, форма фруктів і їх розташування на гілці. Якщо насіння поширюють птахи або ссавці, які розпізнають їжу візуально, змінюється і колір фруктів. Вчені припускали, що для ссавців, які в основному керуються нюхом, ролі відіграє і запах фруктів, але даних, які б підтверджували цю гіпотезу, мало.
Американські, німецькі та малагасійські біологи вирішили з'ясувати, чи пристосувалися фруктові дерева приманювати розповсюджувачів насіння запахом. Вчені проаналізували «взаємини» лемурів - ендеміків Мадагаскару, які переважно покладаються на запах, і 19 видів тропічних дерев, для яких вони є основними розповсюджувачами насіння. На відміну від більшості інших тропічних систем, на Мадагаскарі порівняно небагато птахів-фруктоїдів, тому основну «роботу» з поширення насіння взяли на себе лемури. Для порівняння вчені проаналізували 11 видів дерев, насіння яких поширюють як лемури, так і птахи.
Дослідники вирішили перевірити три гіпотези. По-перше, у тих видів рослин, яким важливо приманити лемурів, зрілі фрукти повинні пахнути сильніше, ніж незрілі, і їх аромат повинен змінюватися, а у дерев, які «покладаються» і на птахів, і на лемурів, запах буде змінюватися менше. По-друге, лемури при виборі фруктів повинні покладатися саме на запах.
Автори проводили дослідження в Національному парку Ранумафана на сході острова. Щоб перевірити першу гіпотезу, вони відібрали 434 незрілих і 428 зрілих фруктів з 90 рослин 30 видів і проаналізували склад і кількість летючих речовин, які в них містилися. Для перевірки другої гіпотези вчені шість тижнів спостерігали за дев'ятьма рудобрюхими лемурами () і фіксували, як тварини вибирають фрукти.
При аналізі стиглих і неспілих фруктів дослідники розпізнали 389 летючих органічних речовин, здебільшого терпеноїдів - деякі з них містяться в ефірних маслах і володіють сильним запахом, похідних жирних кислот, аліфатичних ефірів. При цьому вчені знайшли терпеноїди як у зрілих, так і в незрілих фруктах усіх видів, а аліфатичні ефіри - майже виключно в стиглих плодах тих видів, насіння яких розносить лемури. Взагалі відмінності у складі летючих речовин між зрілими і незрілими плодами у спеціалізованих «лемурових» видів були більшими, ніж у неспеціалізованих видів (= 0.028). Також з'ясувалося, що зрілі фрукти «лемурових» дерев пахли вдвічі сильніше, ніж незрілі. А у видів, насіння яких розносили як птахи, так і лемури, аромат стиглих і неспілих плодів розрізнявся незначно (= 0.049).
При спостереженні за рижебрюхими лемурами виявилося, що вони перш ніж вибрати фрукт, в більшості випадків нюхають його і, мабуть, звертають увагу на відмінності в хімічному складі летючих речовин.
Автори статті вважають, що дерева «навчилися» приманювати запахом стиглих фруктів лемурів у процесі еволюції, у відповідь на переваги цих приматів. Вчені побудували філогенетичне дерево всіх досліджених видів і переконалися, що «лемурові» рослини не є близькими родичами. Тому вони не могли успадкувати здатність посилювати запах від загального предка. Також ця властивість не є особливістю фруктових дерев, що ростуть на Мадагаскарі, оскільки у неспеціалізованих видів аромат стиглих і неспілих плодів розрізнявся слабо.
Нещодавно екологи оголосили лемурів найвразливішими приматами на планеті. 105 з 111 видів лемурів знаходяться під загрозою вимирання. Основними загрозами для них є вирубка і випалювання лісів під посіви і видобуток корисних копалин. В останні десятиліття лемурів ловлять для продажу в якості екзотичних тварин, а місцеві жителі традиційно вважають їх їжею.