Нове дослідження показало, що людський крик може передавати складний спектр емоцій, крім страху і небезпеки, і що наш мозок сприймає і реагує на них по-різному. Всупереч інтуїції, дослідження, яке включало використання технології сканування мозку, показало, що нейронна реакція на тривожні крики була відносно слабкою порівняно з їх не тривожними аналогами.
Багато видів ссавців, включаючи приматів, таких як людиноподібні мавпи, еволюціонували, щоб жити в соціальних групах і розділяти обов'язки. Одна з переваг життя в групі полягає в тому, що член спільноти може повідомити про небезпеку будь-кому, що знаходиться поблизу, у формі тривожного крику.
Ці вокальні сплески гучні, пронизливі та інтенсивні, і тому легко розпізнаються іншими членами соціальної спільноти. Люди - лише один з багатьох видів, які еволюціонували, щоб кричати у відповідь на сприйману загрозу або несподіванку. Однак, згідно з результатами нового дослідження, крик набагато складніший, ніж простий механізм сигналізації.
Команда вчених, яка стояла за дослідженням, прагнула пролити світло на те, як люди обробляють і розуміють різні типи криків.
Групу з 12 добровольців попросили озвучити крики, викликані різними обставинами, такими як страх і задоволення. Потім окремій групі учасників дослідження було доручено класифікувати емоційну якість криків під час сканування їх мозку за допомогою функціональної магнітно-резонансної томографії (ФМРТ).
Дослідники дійшли висновку, що людські крики діляться на шість різних категорій: радість, гнів, печаль, задоволення, страх і біль. ФМРТ-сканування також виявило деталі того, наскільки легко ідентифікувати різні типи криків і скільки часу знадобилося учасникам дослідження, щоб відреагувати на них.
Всупереч здоровому глузду, результати показали, що крики без тривоги, такі як крики радості, оброблялися швидше, ніж їх більш негативні аналоги, які викликали відносно низьку чутливість сприйняття в мозку.
«Результати нашого дослідження дивовижні в тому сенсі, що вчені зазвичай припускають, що когнітивна система приматів і людини спеціально налаштована на виявлення сигналів небезпеки і загрози в навколишньому середовищі як механізм виживання», - пояснює доктор Саша Фрюххольц з Цюріхського університету, один з авторів статті про це дослідження. «Це довгий час вважалося основною метою комунікативної сигналізації в криках».
На думку дослідників, це говорить про те, що людські крики більш різноманітні, ніж у приматів, і що в якийсь момент, ймовірно, в результаті життя в більш складних соціальних структурах, наш мозок еволюціонував, щоб надати крикам, що не викликають тривоги, більший пріоритет.
Стаття була опублікована в журналі PLOS Biology.