Аналіз генома мурашок, проведений американськими вченими, показав, що до утворення Панамського перешийка між Північною і Південною Америками існували тимчасові мости, що дозволяли наземним тваринам переміщатися з одного континенту на інший. Результати роботи опубліковані в журналі.
Сучасний Панамський перешийок утворився близько трьох мільйонів років тому, забезпечивши масовий обмін флорою і фауною між Америками. Однак останні дослідження показують, що такий обмін міг відбуватися і раніше.
Щоб перевірити справедливість подібних припущень, співробітники Філдовського музею природної історії в Чикаго і Рокфеллерівського університету в Нью-Йорку провели аналіз геномів різних видів кочових мурахів роду ецитонів (), що населяють всю Неотропику. Ці комахи були обрані для дослідження, оскільки вони інтенсивно колонізують нові території, але не можуть долати водні перепони, оскільки їхні матки не мають крил (здатність переміщатися тільки сушею підтверджується відсутністю ецитонів на карибських островах).
Геномний аналіз показав, що всі філогенетичні лінії кочових мурахів, специфічні тільки для Центральної Америки, відокремилися від південноамериканських родичів між чотирма і сімома мільйонами років тому - значно раніше формування Панамського перешийка. Згідно зі спостереженнями, у трьох видів ецитонів розділені в цей проміжок часу лінії через тривалий період зустрілися вторинно, причому аналіз ДНК не виявив ознак подальшого перенесення генів.
У поєднанні з результатами моделювання ці дані свідчать про те, що колонізація мурашками Центральної Америки проходила дискретно - як мінімум двома хвилями, значно розділеними за часом. Подібна схема поширення найкраще вкладається в гіпотезу про те, що до остаточного формування геологічного зв'язку між Америками їх з'єднували тимчасові перешийки, пишуть дослідники. На їхню думку, подальші біогеографічні дослідження в регіоні повинні підтвердити цю гіпотезу.
"Можна стверджувати, що формування Панамського перешийка - одна з найбільш значущих подій в недавній геологічній історії Америк. Поточне дослідження не тільки інформує нас про еволюцію кочових мурахів, а й допомагає біологам зрозуміти, як геологічні події формували біорізноманіття, яке ми спостерігаємо сьогодні ", - прокоментувала результати роботи куратор Філдовського музею Корі Моро (Corrie Moreau).
Нещодавно метагеномний аналіз донних опадів озер Чарлі і Спрінг в Західній Канаді допоміг вченим переглянути традиційний сценарій заселення Америки. За їхніми даними, люди проникли в неї не по коридору між двома льодовиковими щитами, як вважалося раніше, а, швидше за все, вздовж тихоокеанського узбережжя.